Режисерка з Болградського району просить подарувати їй на День народження донат на фільм про війну
Останнім часом стало трендом в свій День народження публікувати в соціальних мережах свого роду звіт про прожиті роки та окреслювати свої плани на майбутнє. А ще багато людей, особливо після початку війни, у таких постах просять «привітати» їх, зробивши якусь добру та важливу для суспільства справу. Так само до своїх друзів звернулася сьогодні і уродженка села Криничне, відома режисерка, автор та організатор фестивалю етнографічного кіно Тетяна Станєва.
«Сьогодні мені 38. І я ніколи такого не робила, а перший раз завжди якось страшно, ви ж знаєте. Тому дочитайте до кінця, сьогодні це прямо дуже важливо для мене – я потребую особливої допомоги та підтримки «залу», щоб не відчувати себе нікчемою. Щоб я не повиривала собі волосся на голові від сорому і каяття потім, що то зробила», – почала своє звернення режисерка.
Кажуть, краще зробити, та покаятись, ніж потім каятись, що не зробила.
Тож, в свій день народження, Тетяна наважилась попросити всіх, хто вірить в нашу перемогу, культуру і кінематографію, і в неї, як в «рабиню кінематографії», замість привітання, кинуть донати на її новий проєкт на платформі Моє місто Одеса – документальний повнометражний фільм про війну «Вона/She».
«Вона» – це фільм про долю жінки під час війни. Фільм – щоденник дружин військових. Документальна стрічка про трьох жінок, які чекають своїх чоловіків з війни. Це три історії кохання, три різних мрії, три різного віку і професій жінки з різними періодами одруження, з різних регіонів, з різних етнічних спільнот, які після 24 лютого опиняються в одному місті (Болград, Одеська область, Україна). Чоловіки люблять своїх дружин, сім’ю, один вже виховав доньок, другий виховує маленького сина, а третій тільки мріє про дитинку. Та на початку війни чоловікам треба було робити вибір між двома найдорожчими коханнями у житті – до жінки та сім’ї і до України. В решті решт вони йдуть на фронт.
Глядач спостерігатиме за їх життям, війною в Україні, їх відносинами із дітьми, ріднею, волонтерством, відпочинком, їх терпінням, подоланням стресу, щоб в кінці, після перемоги, дочекатись повернення та довгоочікуваної зустрічі. Якою вона буде? Через скільки? Через які трансформації пройде кожна пара? Чи вдасться їм вберегти своє кохання і реалізувати мрії?
Тетяна пише, що раніше дивилась, як таке роблять інші на свої Дні народження і дивувалась, а тепер сама мусить це робити, бо реально немає більше куди стукати, а зробити перший крок конче необхідно саме зараз. «Країна у війні, всі фонди заморожені, і вам може здатись, що усі оці «культурні манси» – не на часі. Тоді знову прочитайте проєкт. Там усі відповіді. Будь ласка», – просить вона своїх друзів та підписників.
«Я завжди жила за принципом: блаженніше давати, аніж приймати. Я звикла протягувати руку, щоб рятувати, допомогати, а не щоб брати. Та настав час збирати каміння. Краудфандінг для Першої едиції ОКО поламав в мені стереотипи і сором. Я тоді подумала, кінець кінцями, я ж теж багато і регулярно донатю, це нормально, коли справа достойна, давати, і треба навчитись певно приймати! То я підкорилась тоді справі! І ви тоді показали, що разом ми можемо усе! Я тоді відчула себе всесильною із вашими крилами. Зараз мені знову потрібні крила», – зізнається Тетяна.
Режисерка впевнена, що «Мрія і проєкт завжди вище нас самих». Бо ми підемо, а він залишиться.
«Лишень встигнути би все зробити. Цей збір не мені, не команді, цей збір в копілку культурної пам’яті, як вклад в розвиток кіноіндустрії і в перемогу. Бо культура – це наша зброя. Я горю проєктом. А коли я горю, у Бога немає шансів. Сподіваюсь, що світло та тепло мого вогню запалить і вас. Дуже чекаю на привітання, щоб впевнитись, що справа дійсно достойна і потрібна. Достойна ж? І заздалегідь дякую», – завершила своє прохання Тетяна.
Допомогти Тетяні реалізувати проект можна на сторінці платформи Моє місто Одеса.
Команда «Юг.Today» вітає Тетяну з Днем народження! Бажаємо міцного здоров’я, невичерпного натхнення та втілення усіх творчих задумів!
Діана ГЕРГІНОВА
