Ренійський історико-краєзнавчий музей прийнято в експлуатацію після ремонту: для діла став у нагоді навіть сусідній курник
Ренійський історико-краєзнавчий музей, який кілька років був у аварійному стані, знову готовий до роботи після восьмимісячного ремонту. Нещодавно відбулося неофіційне відкриття оновленої будівлі музею. Про це кореспонденту ІА «Юг.Тoday» повідомив заступник міського голови Ренійської громади Іван Стадников.
Але перш ніж ми докладно розповімо про цю подію, коротко нагадаємо передісторію питання. Ренійський музей, розташований у самому центрі міста, на площі Свободи, існував в аварійному «режимі» протягом останніх восьми-дев’яти років. До адміністративно-територіальної реформи він підпорядковувався районним органам влади, але власником будівлі була міськрада. У 2018 році районна та міська ради спробували спільно вирішити питання переселення музею до іншого приміщення, але так і не змогли домовитися про конкретні дії. У результаті музей залишився в аварійній будівлі, тобто вирішення проблеми відклали у довгу скриньку.
У червні 2021 року, після проливних злив, аварійний стан музею суттєво погіршився. Величезні маси води затопили старовинні підземні ходи (так звані «міни») на центральній площі міста. У результаті перед музеєм і сусіднім приватним будинком утворився великий провал. Щоб стабілізувати ґрунт на аварійній ділянці, Ренійська житлово-комунальна служба (ЖКС) засипала у провал 24 причепи піску та битої цегли.
Розширення ями припинилося, проте наслідки стихії виявилися для музею катастрофічними. Стіни будівлі стали просідати, місцями утворилися наскрізні тріщини, перекосилися дверні коробки тощо. Стало зрозуміло, що пошкоджені приміщення вже є небезпечними для життя людей, і міська влада вирішила закрити музей. У липні 2021 року чиновники виконкому Ренійської міськради публічно оголосили про те, що вони розпочали активний пошук нової будівлі для розміщення музею.
Тим не менш, час минав, але ситуація ніяк не змінювалася: музей залишався в «підвішеному» положенні, а перспективи переселення відсувалися «за лінію горизонту»… Тодішній директор музею Вікторія Бачинська заявила про те, що міська влада просто ігнорує проблему.
«Минують місяці, минають роки, але нічого не відбувається. Ні ремонту, ні переселення. Міський голова навіть слухати мене не хоче. Байдужу позицію займає і відділ культури», – розповіла Вікторія Віталіївна у бесіді з автором цих рядків.
У свою чергу начальник відділу культури виконкому Ренійської міськради Антоніна Асаржи висловила власну позицію стосовно стану справ у музеї та його майбутнього.
«Ми продовжуємо шукати приміщення, куди можна перемістити музей. Але не все так просто. Таке приміщення повинне відповідати певним параметрам: воно має знаходитися в центрі міста або недалеко від центру, бути придатним для зберігання експонатів та проведення виставок, там має бути зручно для людей, у тому числі для інвалідів, для паркування автомобілів тощо. Вже є міркування щодо цього, але для вирішення питання необхідне фінансування. Проблема полягає ще й у тому, що не всі приміщення, які підходять для музею, належать громаді… Ми також вивчали можливість ремонту діючого музею. Можна було б закласти всі тріщини і щілини, тим більше, що осідання цієї будівлі зупинилося. І все ж таки ми відмовилися від цього задуму на користь переселення музею. Принципова позиція відділу культури полягає в тому, що це є першочерговим завданням», – запевнила Антоніна Асаржи.
Однак насправді виконком міськради активно зайнявся не переселенням музею, а… «переселенням» його директора з посади. Звернення Вікторії Бачинської до преси викликало у міського керівництва відверте роздратування. Наслідки конфлікту не змусили на себе довго чекати – у січні 2022 року виконком оголосив конкурс на посаду директора Ренійського історико-краєзнавчого музею.
Конкурс відбувся у березні 2022 року. Головними суперницями, які претендували на право керувати музеєм, стали Вікторія Бачинська та директор Ренійської централізованої бібліотечної системи Галина Згурська (Маратаєва). Дотримання конкурсної процедури викликало низку питань та сумнівів, про що наше видання писало досить докладно. Проте переможницею конкурсу було визнано Галину Згурську. Вікторія Бачинська не змирилася з таким результатом та подала до суду на відділ культури. Втім, це вже інша історія.
Зайнявши посаду директора музею, Галина Згурська розпочала досить масштабний ремонт будівлі та прилеглої території. Як уже було сказано на початку публікації, ремонтні роботи нещодавно закінчились. Зрозуміло, зусилля Галини Василівни можна лише вітати. Але тут виникають закономірні питання. Чому місцева влада в результаті відмовилася від переселення музею до іншого приміщення? Адже ще минулого року начальник відділу культури виконкому Ренійської міськради Антоніна Асаржи запевняла, що пошук нової будівлі – це «принципова позиція» та «першочергове завдання». Про це заявляв і міський голова Ренійської громади Ігор Плєхов.
По-друге, наскільки нам відомо, ремонт музею, що завершився, не був капітальним. Чи можна в такому разі стверджувати, що руйнівні процеси припинилися, і будівлі музею більше нічого не загрожує? Чи втратив музей статус аварійного приміщення? І, зрештою, як вплине закінчення ремонту на організацію музейної роботи? На ці запитання у розмові з нашим кореспондентом відповів заступник міського голови Ренійської громади Іван Стадников.
«Почнемо з того, що для запобігання подальшому осіданню будівлі було зміцнено фундамент з боку внутрішнього двору музею. З боку центральної площі будівля не просідає – там нема ні деформації, ні тріщин. Крім того, зроблено ґрунтовне вимощення шириною близько трьох метрів, відведено воду з даху, а у дворі залито бетонний майданчик, над яким встановлений великий навіс, – прокоментував Іван Олексійович. – Благоустрій внутрішнього двору музею ще не закінчено, але взагалі планується, що двір відіграватиме дуже важливу роль у роботі музею. Фактично там буде створено додаткову виставкову територію, оформлену в стилі традиційного бесарабського подвір’я, де можна демонструвати старовинне начиння, знаряддя праці наших предків, предмети побуту різних епох, обладнання для домашнього виноробства тощо. До того ж, у теплу пору року на дворі музею можна проводити різноманітні заходи, зокрема відтворювати народні обряди для відвідувачів. До речі, на музейний двір вже доставлено одну з найцікавіших історичних знахідок, зроблених на території Рені за останні роки. Йдеться про мармурову надгробну плиту, яка була випадково знайдена прикордонниками на березі Дунаю у квітні 2019 року. На цій плиті зберігся напис старою грецькою мовою, датований 1822 роком. Напис частково вдалося розшифрувати – він виявився епітафією грека на ім’я Лоріан. Ця плита також дозволила зробити висновок, що на тому місці, де її знайшли, існував перший християнський цвинтар у Рені.
Потрібно віддати належне Галині Василівні Згурській – саме вона запропонувала та реалізувала ідею облаштування внутрішнього двору музею. Знову ж таки, з її ініціативи були зроблені додаткові двері, – щоб під час екскурсії можна було вийти у двір не через котельню та підсобні приміщення, як раніше, а з основної зали музею. Встановлені і додаткові вхідні двері – засклені. Вони потрібні для тих періодів часу, коли основні вхідні двері – металеві – будуть відчинені. І взагалі, завдяки ентузіазму нового директора зроблено вже дуже багато. Причому все робиться на користь відвідувачів».
Що стосується можливого продовження руйнівних процесів у музеї, то, за словами Івана Стадникова, свого часу на тріщинах у будівлі були встановлені «маячки». Протягом року вони не показали розширення тріщин, що свідчить про припинення осідання будівлі. Цей факт зафіксувала і робоча комісія виконкому, яка оцінювала якість ремонту музею.
«В оформленні музейних експозицій також відбуваються зміни. Наприклад, ту залу, де були матеріали з історії Другої світової війни, звільнили для виставок картин місцевих художників. Тепер там буде і більш-менш нормальне освітлення. Сподіваюся, що такий крок – тимчасове явище, і що колись у Рені з’явиться повноцінна картинна галерея, – наголосив заступник міського голови. – Можливо, деякі ініціативи Галини Згурської комусь видадуться неоднозначними, але… Хтось просидів у музеї майже 30 років, і за ці роки практично не було жодних змін. А з приходом Згурської все пожвавішало. Вона «підняла на ноги» всіх, кого тільки можна, включаючи і керівників міста, і представників громадськості, і просто небайдужих людей».
Коментуючи причини того, що міська влада відмовилася від пошуку нової будівлі для музею, Іван Стадников сказав наступне:
«Наш музей – дуже маленький. І, звісно, його площі треба розширювати. Однак на сьогодні серед вільних приміщень у Рені я не бачу гідної альтернативи, яка могла б замінити діючий музей та збільшити його можливості, у тому числі щодо зберігання артефактів та розміщення експозицій. У той же час, зараз ситуація розвивається таким чином, що ми навіть мінуси можемо перетворити на плюси. Наприклад, у сусідів, які мешкають поруч із музеєм, є курник, який межує безпосередньо з музейним двором. Спочатку ми думали: ну що з цим робити? Адже кури постійно кудахтатимуть і заважатимуть спілкуванню з відвідувачами. Але потім нас осяяло: немає жодної проблеми! Навпаки, звуки курника будуть органічним доповненням до атмосфери традиційного бесарабського подвір’я! При цьому самі кури можуть бути живими експонатами… Тобто навіть у таких деталях проявляється динаміка розвитку ренійської музейної справи».
Іван Олексійович додав, що ремонт музею не спричинив значних бюджетних видатків та особливих зусиль міськради чи підрядників. Як зазначив наш співрозмовник, роботи проводилися методом «народного будівництва», але основний ремонт зроблено силами госпгрупи відділу культури у складі двох осіб (ще одного працівника надала міська ЖКС). За словами Івана Стадникова, результати такого ремонту виявилися набагато кращими, ніж очікувало керівництво Ренійської громади.
Андрій ПОТИЛІКО
Фото музею після ремонту – Ренійської міськради
