Прикрив собою пораненого побратима: пам’яті полеглого воїна «Азову» з Білгорода-Дністровського В’ячеслава Кирилова
В’ячеслав Кирилов на псевдо «Козак» — захисник України з Одещини, який ще у 2014 році став на оборону Батьківщини та, на жаль, у 2015 році помер від поранення, отриманого при порятунку пораненого побратима, відбиваючи атаку ворога у Широкиному. Сьогодні на честь військового в Одесі перейменовано вулицю Чапаєва, а в його рідному Білгороді-Дністровському — колишню Жовтневу. Про Героя розповіли у громадській організації «Історія.Культура.Демократія», передає видання «Південь сьогодні».
«Козак» був такою колоритною постаттю, що дивишся на нього і зразу бачиш, що це справжній козак. Він мав козацькі вуса, чуб, сережку, міцну статуру. Але не зовні проявлялася його вдача, а у переконаннях і поглядах. Він взяв у руки шаблю і пішов захищати свій рідний край», — згадує друг захисника «Кірт».
В’ячеслав Кирилов народився в Білгороді-Дністровському та проживав в Одесі. Самотужки виховував сина. З початком збройної російської агресії у 2014 році він не зміг сидіти вдома та спостерігати за тим, що відбувається з його країною. «Козак» долучився до «Азову». У свій 33-й день народження В’ячеслав відправився в АТО.
Побратими пригадують, що його цікавило усе у військовій справі – медицина, зв’язок, зброя. Він мужньо виконував поставлені бойові завдання.
15 лютого 2015 року під час відбиття атаки росіян у Широкиному, що знаходиться між Маріуполем і Новоазовськом, «Козак» прикрив собою пораненого побратима, а сам зазнав важких поранень і, на жаль, згодом помер на операційному столі. Вже поранений воїн усміхався та намагався жартувати, пригадує його друг «Фізрук».
Про життєвий шлях В’ячеслава розповідали й у проєкті «Аккерманіка», (як зазначають автори – вільної енциклопедії про Білгород-Дністровщину). На сайті проєкту зазначається, що В’ячеслав захоплювався козацтвом: він — нащадок козаків за батьковою лінією. Окрім того, його цікавили японська культура та медитації. Він вважав, що у минулих життях був воїном.
Ще до початку своєї військової служби, у 2014 році, В’ячеслав став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором із тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді.
У документальному відео від проєкту «Вавилон’13» «Козак» розповів, що долучився до лав українського війська заради майбутнього сина та країни:
«Особисто я — через сина. Щоб у подальшому йому жилося добре. За справедливість. За те, щоб люди, які мене оточували і оточують, повірили в мене. Повірили в те, що такі, як я, як хлопці, можуть щось змінити, змінити доволі-таки серйозно і кардинально змінити, у зовсім іншому напрямку щоб країна пішла. Напевно, тому…»
