Про воїна з Одещини, завдяки якому захисники неба бачать ворожі цілі
Щоб радіолокаційна станція надійно виявляла повітряні цілі, потрібні не лише точне обладнання та досвідчені оператори. За її безперервною роботою стоїть команда воїнів різних спеціальностей. Кожен відповідає за свою ділянку роботи, а разом вони забезпечують виконання бойового завдання.У 14-й радіотехнічній бригаді імені Богдана Хмельницького за електроживлення однієї з таких станцій відповідає молодший сержант Віталій — начальник електросилових пристроїв. Про захисника розповіли у пресслужбі бригади, передає видання «Південь сьогодні».
Головне завдання Віталія — у потрібний момент забезпечити станцію електроживленням, стежити за справністю обладнання та генератора, своєчасно проводити технічне обслуговування і поточний ремонт.
«Станція завжди має бути готовою до бойової роботи. Це моя зона відповідальності. Потрібно стежити за обладнанням, вчасно його обслуговувати й бути готовим у будь-який момент подати живлення», — розповідає Віталій.
Свій перший військовий досвід він отримав ще під час строкової служби, а на початку великомасштабної війни, у березні 2022 року, знову став до строю.
Разом зі своєю станцією та обслугою Віталій пройшов найскладніші перші місяці широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Іноді позицію доводилося змінювати по п’ять-шість разів на добу.
«Це серйозний виклик, але ми працюємо як одна команда. Кожен знає свої обов’язки і розуміє, що робитиме побратим. Тому все виконуємо максимально злагоджено і швидко», — каже військовослужбовець.
За роки служби те, що колись вимагало постійного контролю кожної дії, стало відпрацьованим алгоритмом. Досвід дозволяє діяти швидко навіть у найскладніших умовах, допомагати побратимам і робити все можливе, щоб зберегти станцію та забезпечити її безперебійну роботу.
До техніки Віталій прийшов задовго до війська. Захиснику 44 роки, він родом з Одещини. Закінчив університет за фахом інженера-механіка, а до повномасштабного вторгнення працював технічним директором елеватора. Інженерні знання, досвід роботи з обладнанням і відповідальність за складні технічні процеси стали у пригоді й під час військової служби.
Та любов до техніки з’явилася у Віталія ще у шкільні роки.
«Перебрати «Жигулі» у десятому класі для мене було майже звичайною справою. Завжди подобалося щось робити руками: ремонтувати, паяти, виготовляти. Я люблю техніку, а вона, мабуть, любить мене», — усміхається захисник.
Віталій знає характер своєї техніки, її особливості, розуміє людей, з якими працює, і в критичний момент точно знає, що має робити. Поки працює генератор і є живлення — працює радіолокаційна станція. Вона виявляє та супроводжує повітряні цілі, передає інформацію про повітряну обстановку і допомагає тим, хто далі вступає у боротьбу з ворогом у небі.
Вдома на Віталія чекають дружина та донька. А поруч — побратими, з якими за чотири роки пройдено чимало складних моментів. Заради них та заради України він продовжує робити те, що добре знає і вміє: тримати техніку в строю, підтримувати свою команду та забезпечувати роботу станції, яка щодня стоїть на варті українського неба.
«Поки вони бачать — Україна знає про небезпеку. Поки вони працюють — українське небо має захист», — наголошують у 14-й радіотехнічній бригаді імені Богдана Хмельницького.
