Про «Лицаря» з Аккермана, який змінив театральну броню на справжній бронежилет
Одягнути бронежилет та взяти до рук зброю, Сергій вирішив з перших днів повномасштабного вторгнення агресора на територію України. До якого підрозділу попаде, не знав. Та й часу на той момент для вибору не було.
«Мною не керувало бажання помсти, я просто зрозумів, що потрібен своєму народу. Я хотів поповнити ряди тих, хто відстоює свободу та справедливість», – розповідає Сергій Олійник.
Чоловік, і гадки не мав, що попаде до морських прикордонників. У мирному житті він – керівник театральної студії постановочного бою. А сьогодні обіймає відповідальну посаду в одному з підрозділів Морської охорони.
«Тепер мої обладунки не сяють на сонці, їх тепер замінив морський камуфляж. Моя юність, як і дитинство пройшло на Одещині, в місті Білгород-Дністровську. Як і багато хто з нас, я мав свою мрію – марив морем. Саме тому спочатку закінчив морський рибопромисловий технікум, а пізніше морський технологічний університет в місті Керч. Довгий час працював в порту. Серед моїх захоплень можна виділити театралізовані середньовічні бої», – додає морський прикордонник.
У 2005 році Сергій вперше взяв участь у середньовічних баталіях, що відтворювалися в Аккерманській фортеці. Це той час, який і став відправною точкою його захоплення постановочним боєм й історичною реконструкцією. Тривалий час Сергій був учасником театральної студії «Вогні рампи», зіграв в багатьох виставах-постановках: «Острів скарбів», «Бременські музики», «Пітер Пен» та багатьох інших.
За дванадцять років чоловік став керівником клубу арт-фехтування та постановочного бою. Разом з учасниками-однодумцями брав участь у всеукраїнських та міжнародних середньовічних турнірах і фестивалях, займався організацією реконструкцій та фестивалів в Одеській області.
Завдяки історичним реконструкціям, глядачі та учасники знайомляться з етнографією різних народів, дізнаються історію становлення лицарства. Клуб «Доблесть», яким керує Сергій, пропагує серед молоді ідею здорового способу життя, залучає молоде покоління до занять спортом, активного відпочинку і поглибленого вивчення історії.
«З початком війни більшість учасників лицарського руху України стали до лав різних військових формувань для захисту нашої Батьківщини. Попри те, що середньовічні часи давно минули, лицарський кодекс не втратив своєї актуальності… Як писав Іван Франко: «Україна жде своїх лицарів духу», – зазначає Сергій Олійник.
За матеріалами Морської охорони Держприкордонслужби України
