«Аграрний сектор без води далі не має майбутнього»: під час конференції в Арцизі обговорили потребу у зрошенні на півдні Одещини, впровадження світового досвіду та залучення інвесторів
Учора, 9 вересня, у місті Арциз Болградського району відбувся семінар-конференція до World Agriculture Day «Розвиток АПК Болградщини: сучасні виклики, інноваційні рішення та партнерство» з метою обміну досвідом та знаннями між агровиробниками, переробниками, представниками влади та науки з питань агропромислового комплексу, продовольчої безпеки та інновацій, а також обговорення тенденцій розвитку аграрної та продовольчої світової політики та Європейського Союзу, повідомляє видання «Південь сьогодні».
Зокрема під час заходу голова депутатської групи «Аграрна Одещина» Одеської обласної ради, експертка з аграрних питань Алла Стоянова наголосила на гострій потребі у зрошенні для Одеської області, а також необхідності використовувати світовий досвід та залучати інвесторів:
«Справа в тому, що цифри є дуже сумними. Якщо опиратися на, наприклад, декілька десятиліть тому, а точніше 1990-й рік, то ми з вами мали майже 2,5 млн гектарів зрошувальної землі. На жаль, за ці тридцять років настільки всі інфраструктурні об’єкти застаріли, і держава дійсно не приділяла уваги, що просто до 2022 року, повномасштабного вторгнення, з цих двох з половиною мільйонів у нас в Україні залишилось 600 тис. га. А після того, як зруйнували Каховку, на сьогоднішній день взагалі по всій країні плачевна цифра – 100 тис. га. Це всі області. І тут Одещина, з цих ста тисяч гектарів, має долю 43 тис. га. Тобто 43% зрошувальних земель сьогодні знаходяться у нашому регіоні».
Водночас вона зауважила, що разом із великим відсотком зрошувальних земель, на Одеський регіон покладена велика відповідальність:
«Відповідальність за те, щоб ми на 43 тисячах гектарів виростили таку кількість овочів, фруктів і культур, щоб ми могли забезпечувати країну. І цю відповідальність ми з вами маємо нести, рухатися в напрямку нових технологій задля того, щоб збільшувати ефективність землекористування і виробничих процесів на кожному гектарі».
Алла Стоянова зазначила, що ефективність використання кожного окремого гектара є дуже важливим показником, і деякі держави на сьогодні на маленьких площах мають змогу заробляти значно більше, ніж українці на великих земельних ділянках.
«Я відвідала багато країн у світі, і так сталося, що я потрапила і в Японію. Там крупний фермер, який вже вважається мільйонером, це фермер, який працює на ділянці 2,5-3 га. Якщо там на трьох гектарах вони здібні зробити вертикальні ферми і отримувати мільйони з трьох гектарів, то наші ці мільйони в наших умовах ми отримуємо на тисячі гектарах. І співвідношення – це три гектари до тисячі – на наших богарних землях без зрошення. Це для порівняння».
Основні зрошувальні системи України були на Дніпропетровщині, Херсонщині та у Запорізькій області, де, на жаль, внаслідок бойових дій знищена інфраструктура. Великим ударом стала й трагедія на Каховській ГЕС – було втрачено 584 тис. га зрошувальних площ. Загалом агросектор України внаслідок війни втратив понад 80 млрд доларів.
«Порти нашої Одещини теж зазнають ракетних ударів, але зрошувальних систем це майже не стосується. Тому ми, Одеський регіон, зобов’язані виконувати свій функціонал на максимумі», – наголосила голова депутатської групи «Аграрна Одещина».
Окрім викликів воєнного часу, перед аграріями Одеської області постали й виклики, спричинені кліматичними змінами. Зокрема останні роки фермери повідомляють про значні збитки, які трапляються внаслідок відсутності вологи та спекотного й посушливого літа. Наприклад, цьогоріч було зафіксовано збитків на понад 140 тис. га соняшника.
«Крим зараз в жовтому кольорі (див. кліматичну карту нижче – Авт.), а наступна смуга, яка захоплює якраз Одеську область, Запорізьку, Дніпропетровську – це якраз найпосушливіші умови. І ще правда така, що ця зона нижня жовта, вона стоїть майже на місці, а ця смуга блідно-зеленувата, де Одеська область розташована, вона шириться на північ. З кожним роком вона стає ширше й ширше. Тобто це показує, що умови, в яких ми з вами працюємо, критичні. І без зрошення, без води, нам з вами нікуди не дітися», – пояснила Алла Стоянова.
З усвідомлення того, що без води агросектор України не має майбутнього, була впроваджена реформа меліорації. Як зазначила голова депутатської групи «Аграрна Одещина», першим досягненням стала розробка і запуск в роботу Закону про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель, який, власне, і народився в Одеській області.
«Ми були пілотними в цьому напрямку, і перш ніж проголосувати його в обох читаннях, ми з вами його відпрацювали – кожен гвинтик. Завдяки цьому закону в Україні, і Одеській області зокрема, утворюються об’єднання водокористувачів. Задля того, щоб ці об’єднання функціонували ефективно, ми об’єдналися в Асоціацію організацій водокористувачів, яка сьогодні працює над тим, щоб організації водокористувачів мали повний функціонал, і виконувалися всі їхні планування та прогнози. Тобто все задля збільшення ефективності роботи, тому що коли ми збираємося, ми обмінюємося досвідом, ділимося проблематикою».
Разом із цим, зазначена реформа стосується не лише агровиробників. До таких об’єднань водокористувачів можуть доєднуватися громади та будь-які організації – як державні, так приватні й громадські, які мають на меті користуватися водою або мають дозвіл на спецкористування. До прикладу Алла Стоянова навела автомобільну мийку, яка потребує води.
«Які привілеї це надає? Справа в тому, що держава має певну низку державних стимулів: програми, інвестори, донори. Тобто велика низка грошей залучається зараз до країни через донорські організації, країни, які нам допомагають, уряди Японії, Каліфорнії, Європи і так далі. І всі ці привілеї, якими будуть користуватися агровиробники задля зрошення – тими самими благами можуть користуватися всі, хто доєднається до об’єднань водокористувачів. Підкреслюю, у тому числі й громади та приватний бізнес».
В Україні наразі утворено 67 об’єднань водокористувачів, з яких 14 розташовано на Одещині – ще два планують зареєструвати до кінця поточного місяця. Господарство «Стоянов А.А.» входить в організацію водокористувачів «Вода життя», яка розташована в Ізмаїльському та Болградському районах. На сьогодні ОВК має на зрошенні 740 га земель, й у перспективі у найближчі роки вбачають потенціал зрошення на площі до 7 тис. га.
«Коли ми взялися працювати, у нас на зрошенні було біля 300 га, сьогодні ми в ОВК маємо на зрошенні 750 га. До кінця року буде ще плюс 210 га. Тобто ми стрімко розвиваємося задля того, щоб оновлювати свої інфраструктурні об’єкти, ми залучаємо інвестиції, беремо участь у державних програмах, у донорських програмах», – розповіла Алла Стоянова.
«Вода життя» та, безпосередньо, господарство, активно використовують можливості залучення грантових коштів, впровадження досвіду іноземних партнерів, і саме в цьому, на думку Алли Стоянової, полягає можливість подальшого розвитку агросектору Одещини. Наприклад, сам Закон про об’єднання водокористувачів був створений на основі закону, що діє у Каліфорнії.
«Для того, щоб будувати своє об’єднання водокористувачів і ділитися досвідом, наша організація була зареєстрована не лише першою в Одеській області, а й разом з Черкаською організацією наші дві організації були зареєстровані першими в Україні. Але ми перші не лише в цьому. Ми вивчили досвід світовий – США, Ізраїлю, я особисто їздила в Каліфорнію, Японію, ми вивчали практику. До речі, цей Закон про об’єднання водокористувачів – це копія 90% закону, який ми привезли з Каліфорнії. Ми його адаптували до наших умов, і зараз ми по ньому працюємо. Єдина відмінність між Каліфорнією і нами – те, що в нас до ОВК агровиробники заходять за бажанням, а в США це обов’язкова умова».
Також експертка відзначила досвід Ізраїля, який, на відміну від України, не має джерела прісної води. Однак навіть у таких умовах тамтешні аграрії мають вихід – завдяки опрісненню морської води.
«В них взагалі немає прісної води, жодної краплі. Але в них є солоне море, узбережжя, яке услано заводами з опріснення солоної води, і вони качають солоне море на свої піски, і сьогодні є лідерами з вирощування овочів і фруктів, і сьогодні ми навіть бачимо на прилавках своїх торгових мереж ізраїльські фрукти та овочі. Чому Ізраїль це може, а ми не можемо? Можемо, і для цього у нас є все. І державні стимули, і фахівці, і земля, і Одеська область має найбільше сонце, тому що ми знаходимося на найпівденнішому розташуванні регіону. В нас найбільша кількість води – і прісної, і солоної. Тому треба просто брати й робити».
Водночас з досвіду Японії українські аграрії зрозуміли, що можуть вирощувати навіть такі нетрадиційні на Одещині культури, як банан, фініки, хурма:
«Наша зона відповідає зоні, на якій там (у Японії – Авт.) вирощуються хурма, банани, тому, за нашими дослідженнями, вже є прогнози й розрахунки фахівців, що наша зона відповідає нормам, за якими ми можемо на наших землях вже вирощувати банани, фініки, інжир, хурму і таке інше», – розповіла Алла Стоянова.
Значну увагу голова депутатської групи «Аграрна Одещина» звернула на необхідності розробляти проєкти, які у подальшому можуть бути профінансовані інвесторами:
«На що я хочу звернути увагу жителів, керівників громад і керівників агропідприємств Болградщини. Сьогодні дійсно є велика низка можливостей. Але є один нюанс. Якщо ви бачите, що деякі об’єкти або деякі ідеї, які ви хочете реалізувати, мають можливість на життя, я вас закликаю розроблювати проєктну документацію. Я вам раджу в Болградському районі все, що можна відновити за рахунок аграріїв, хто є і працює на цих зрошувальних землях, або громади – розроблювати проєктну документацію й мати її затвердженою. Адже що відбулося пару років тому? Зайшли до України донори й сказали, що є гроші, і готові інвестувати у зрошення. Тоді донорські гроші й інвестиції отримала лише Одеська область, тому що вона мала в наявності проєкти. Сьогодні інвестори йдуть туди, де є готові прорахунки, де люди, громади, бізнес, до всього вже готові. Тому я вам раджу робити проєкти, а знайти гроші – ви їх завжди знайдете. Є вже інвестори, які готові вкладати гроші. І тепер питання до вас: чи готові ви, як район, чи готові ваші громади, до отримання інвестицій?»
Амєлія МИЙНОВА
