Один день військового, який після фронту працює в ТЦК та СП міста Одеса
У дворі територіального центру комплектування та соціальної підтримки Влад називає прізвища чоловіків в цивільному. Вони йдуть до нього, коли чують своє. Владу 22 роки, з 18-ти він служить в армії та лише тиждень в мобілізаційному відділі Приморського ТЦК і СП в Одесі.
Про історію військового, його роботу в ТЦК та СП та ставлення до мобілізації розповіли «Суспільне.Новини», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Цього разу він супроводжує девʼятьох цивільних, які отримали повістки. Ці чоловіки вже пройшли військово-лікарську комісію (ВЛК) і мають їхати в лабораторію на дослідження крові та легенів, перебуваючи у різних станах прийняття ситуації.
«Я вам не конвоїр, я лише супроводжуючий. Ви всі підписали документ про ознайомлення з кримінальною відповідальністю за ухилення від служби. Покарання — від трьох до пʼяти років увʼязнення», — нагадуючи та переглядачи список мобілізованих, Влад останнім входить в салон автобуса, який виїжджає з ТЦК.
«Не помилився, що в армії мені буде добре»
Добровольців в Приморському ТЦК давно не було, але в коридорах людей достатньо. Чоловіки у цивільному притуляються до стін та оглядають документи. Влад питає у кожного чи заповнював той анкету, чи проходив лікарську комісію, чи їздив на аналізи. Його мета – супроводити людину, яка приходить в ТЦК, по всьому шляху. Яка потім стане або мобілізованою, або такою, що не підлягає мобілізації.
Влад служить у Приморському ТЦК і СП в Одесі більше тижня, але це пʼятий рік в армії. У 18 років він підписав контракт до 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
«Я з Миколаєва, – розповідає Влад. – Після ліцею думав, чим займатися. А у нас в місті знаходиться легендарна 79 бригада, яка ще з 2014 року багато зробила для захисту кордонів. Мій хрещений служив в ній, я був знайомий з людьми, які вже брали на той час участь у бойових діях і розумів, що найближчим часом війна не закінчиться. Вирішив піти до них на контракт, бо думав, в армії мені буде добре. Не помилився».
Влад взяв відношення у військову частину та прийшов до військкомату. Уже в бригаді він пройшов відбір з фізичної підготовки, медичний огляд та психологічне тестування. Після цього його направили до навчального центру. Перша ротація для Влада відбулася у 2020 році у Красногорівці на Донеччині, а друга — на Луганському напрямку перед 24 лютого 2022 року. За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення російські війська розпочали інтенсивніші обстріли, переміщення техніки та концентрацію піхоти. Влад, який був гранатометником, став учасником найжорстокіших боїв у своєму житті.
«Працювала механіка. Побачив ціль — знищив. Тоді я зрозумів, що бій – це не так страшно, бо коли стріляє автомат це ще не означає, що куля летить прямо в мене. Особливо, якщо знаєш, що робити», – зазначає Влад.
На Луганському напрямку Влад перебував протягом семи місяців задля допомоги іншому підрозділу. Після 24 лютого 2022 року він ще два місяці прослужив на Харківському напрямку. Протягом цього часу він пройшов перепідготовку і став командиром розрахунку протитанкової системи «Джавелін».
«Я займав позицію і нас почала обстрілювати артилерія. Приліт був за 7-10 метрів. Спалах, земля, бачу – людина переді мною в уламках. Сержант суміжного підрозділу. Я хотів надати йому допомогу, підірвався бігти й впав. Опустив обличчя і зрозумів, що в мене відкритий перелом, відчув, що заділо грудину, ногу. Хлопці підбігли й почали надавати домедичну допомогу. Мене перевʼязував хлопець, якого мобілізували на початку війни і якого я навчав домедичної допомоги. Він потім теж отримав поранення і сам собі допомогу надавав. Ми зустрічалися, дякували – я йому, він мені», – згадує Влад.
Влад провів тривалий час у госпіталі, пересуваючись на візку. Він думав, коли одужає, то повернеться до свого підрозділу. ВЛК визнала його обмежено придатним. У Влада деякі суглоби ноги ще нерухомі, хоча він вже здатний нормально ходити. Довго чекав на переведення, і зрештою опинився на службі в ТЦК.
«В армії є пʼять категорій військових. Перші — люди, які не знайшли себе в цивільному житті, мали якісь матеріальні проблеми й пішли в армію. Другі — це військова династія. Треті — ті, хто мобілізувався з патріотичних міркувань. Четверті — фанатики, люди, які приходять на службу, бо відчувають адреналін. І пʼяті — це такий коктейль, коли від усіх категорій є потроху. Ось це, мабуть, я. Бо чесно, бойові дії — це погано. Поранення і смерть друзів — це дуже боляче. Але коли виконуєш важкі бойові задачі, навчаєш людей — ти приклад для інших», – розповідає військовий.
Крок за кроком до служби
Кандидати на мобілізацію знаходяться у черзі на першому поверсі, де проводиться ВЛК. Зазвичай, жодних повідомлень не відбувається, лише заносять та виносять документи з медичних кабінетів. Ті, хто пройшов лікарську комісію, очікують на вулиці, готуючись поїхати на здачу крові та флюорографію. Влад вимовляє прізвища, і чоловіки заходять у автобус по одному.
«Я вже чув різні історії про те, чому люди не хочуть мобілізуватися, – говорить Влад. – Хтось загубив документи, в когось їх забрали на блокпосту. Вони знають, що ТЦК не може їх утримувати, але при цьому не знають, що мають стояти на військовому обліку? Люди думають, що мають якісь унікальні проблеми. Ми в ТЦК про це чуємо щодня», – зазначає військовослужбовець.
Крім того, Влад наголосив, що система неідеальна, що деякі співробітники ТЦК перевищують повноваження.
«Я це не схвалюю. Але щоб такого не було, треба аби люди за перевищення цих повноважень несли відповідальність. Мають відповідні органи проводити перевірки, звільнення. А хто цим вже займається? Бо потім по одному військкомату судять всіх. Тому я в роботі стараюся просто спокійно пояснювати, що чекає людей, якщо вони порушують закон. Якщо це стається, далі ними займаються вже інші органи» – говорить Влад.
Бойовий шлях
Влад зазначає, що не всі військовозобов’язані потрапляють до бойових підрозділів. «Якщо боїшся, ти це кажеш», — він додає. Під час своєї служби заступником командира взводу, йому доводилося налаштовувати людей, пояснюючи, що не всі з них беруть участь у бойових діях.
«Коли людина боїться, коефіцієнт корисної дії від неї мінімальний. А страх смерті є завжди. Не боїться лише психічно нездорова людина. Я теж боявся. Я не хочу помирати. Я хочу жити», – пояснив Влад.
Люди зараз бояться не лише смерті, але й невідомості.
«Люди втратили мотивацію, – відповідає Влад. – Всі підтримували військових, коли йшла окупація, наприклад, Херсона. Тепер, коли війна зафіксувалася на певних кордонах, люди не хочуть служити. Хочуть, щоб воював хтось інший. Але, щоб війна не повзла далі, треба щось робити. Принаймні не боятися брати на себе відповідальність», – наголосив військовий.
Після прибуття до ТЦК, Влад відносить результати аналізів кандидатів на мобілізацію до кабінету на другому поверсі. Там інші військовослужбовці працюють над формуванням особових справ та внесенням даних у електронні таблиці. У випадку наявності підстав для відстрочки, кандидатів відпускають додому. У відсутність таких підстав їм видадуть бойові повістки для відправлення до навчального центру. Чоловікам буде надано можливість повернутися додому для збору речей, але вони повинні з’явитися на відправку у визначену дату.
«Більшість, хто служить в ТЦК, має досвід бойових дій, – говорить Влад. – Але якщо людину зупиняє на вулиці військовий з ТЦК, його зразу питають – чому я маю йти на війну, а ти не воюєш? Ніхто не запитує, чи ти воював. Але я також можу відповісти – а чому я маю служити й захищати твою сімʼю, а ти ні?» – говорить Влад.
Підготувала Сніжана ЩЕРБИНА
