Одещина «пасе задніх» в процесі деколонізації: громадськість намагається врятувати ситуацію
У четвер, 30 березня, в Одесі відбувся круглий стіл у вигляді громадської дискусії з напрацюваннями та рекомендаціями для органів місцевого самоврядування на тему: «Увічнення пам’яті загиблих захисників та захисниць України в топоніміці Одещини». Законодавство на сьогодні вимагає перегляду існуючих маркерів у перейменуванні міст, селищ, вулиць та площ згідно з подіями в державі.
На жаль, Одеська область (особливо Одеса) продовжує «пасти задніх» як у процесі деколонізації, так і у питаннях героїзації тих, хто зараз боронить рідну землю від російської навали. І лише повномасштабне вторгнення росії в Україну дещо підштовхнуло місцеву владу почути громадськість.
Про це йдеться у відеосюжеті телерадіостудії МО України «Бриз», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Сектор Міністерства у справах ветеранів України в Одеській області спільно з Південним міжрегіональним відділом Українського інституту національної пам’яті, громадською радою при Одеській обласній військовій адміністрації та ветеранською громадською організацією «Veterans HUB ODESA» виступили ініціаторами проведення цієї дискусії. Мова йде і про відкриття в Одесі довгоочікуваного меморіалу загиблих за незалежність захисникам України у сквері Небесної Сотні, між проспектом Шевченка та вулицею Канатною, а також про перейменуванню цілої низки вулиць, скверів та площ у місті. Адже це є однією зі складових побудови нового українського суспільства, позбавленого наративів комуністичного та імперіалістичного режимів сусіда-окупанта.
Основною проблемою виявився запропонований міською владою проєкт Статуту Одеси, що особливо не відрізняється від діючого. Проте одне з кричущих нововведень – заборона називати будь-які об’єкти міської топоніміки на честь людей, які загинули менше ніж десять років тому, що під час деколонізації позбавляє можливості перейменовувати їх на честь ветеранів АТО (ООС) та сьогоднішніх захисників та захисниць України.
Рішучий протест проти цього висловлюють керівництво територіальних органів Міністерства у справах ветеранів України та Українського інституту національної пам’яті, ветеранські громадські організації і, звичайно, рідні загиблих.
За словами керівника сектору в Одеській області Міністерства у справах ветеранів України Миколи Сторожука, в сучасних умовах війни топоніміка сприймається як зброя.
«Як будуть використовувати цю зброю, залежить, чи буде в нас вільна держава, чи будуть нас поважати в усьому світі.
Це дуже важливо – вшанування пам’яті загиблих захисників та захисниць України. Це – наш обов’язок перед родинами полеглих чи перед воїнами, які віддали свої життя.
В Одесі є проблеми по топоніміці щодо встановлення меморіальних дошок, де чомусь прописано рішенням виконкому, що це можна зробити через десять років з дня смерті загиблого. В жодному регіоні України такого немає», – зазначив Микола Сторожук.
Чиновника дуже обурює той факт, що наразі в Одесі ще існує вулиця Дмитра Донського, «собіратєля земель русскіх». Більш того, шістнадцять вулиць міста присвячені кату Суворову.
Варто зазначити, що процеси, пов’язані з декомунізацією та деколонізацією об’єктів топоніміки, безперечно потребують комплексного, історично та суспільно обґрунтованого підходу, принаймні на Одещині. Ці процеси в Одеській області активізувалися виключно завдяки громадськості, невтомним активістам, волонтерам, ветеранам та просто небайдужим українцям.
Проте затвердження у майбутній редакції Статуту Одеси положення про заборону найменування та перейменування вулиць та площ міста-мільйонника на честь героїв сучасної війни не раніше, аніж через десять років після їх смерті, створює ризик того, що величезний масив вулиць буде заповнений Абрикосовими, Веселими, або ще гірше – перейменований на честь одеських державних діячів часів російського імперського минулого.
Також в українських журналістів виникає питання: «Чи ми змінюємо майбутнє сучасним та прийдешнім поколінням українців, або продовжуємо давати шанс будь-якій російській владі «перекроювати» історію у свідомості українських дітей й надалі?».
Юрист ГО «Veterans HUB ODESA», громадський діяч Артем Карташов запевняє, що в Верховній Раді прийнятий Закон про так звану «деколонізацію». Нарешті всі питання та маніпуляції, якими користувалися певні громади, цей законодавчий документ усуває.
«З одного боку, це надасть змогу усунути протиріччя, які на сьогоднішній день існували завдяки деяким політичним силам в міських радах, що максимально затягували процес «деколонізації», увічнення захисників чи взагалі не хотіли його проводити. З іншої сторони, це надає простір та можливість якраз наповнити топоніміку новими сенсами, шанс увічнити тих героїв, які захищали Україну ціною власного життя.
Також цей Закон сприяє тому, щоб увіковічнити пам’ять борців за незалежність України в XX сторіччі, продемонструвати суспільству та всьому світу, що ця сучасна війна – продовження столітньої боротьби за цілісність українських кордонів», – пояснив Артем Карташов.
В якості вдалого прикладу топонімічної реформи учасникам круглого столу було продемонстровано презентацію селищної голови Доброслава Людмили Прокопечко. В цьому колишньому райцентрі всі вулиці вже давно перейменовані. Більше того, в нових назвах увіковічені сучасні герої, а не просто змінені комуністичні назви на підкреслено нейтральні.
Починаючи з 2016 року, у невеличкому містечку практично за власні кошти відкрити цілий меморіал пам’яті загиблим воїнам АТО (ООС). А на місці колишніх чагарників та смітників з’явився сквер, систематично проводилися різноманітні заходи із вшанування наших захисників.
Ба більше, в Доброславі місцева влада почала надавати земельні ділянки під будівництво саме тим захисникам, які боронять Україну від початку війни і обов’язково після Перемоги побудують ціле місто справжніх патріотів.
Голова Доброславської громади Одеського району Людмила Прокопечко в інтерв’ю репортерам зауважила, що з кінця 2015 року робилося усе, аби прибрати з території ТГ згадки про російське та радянське минуле. Громада називала речі своїми іменами, наголошуючи на тому, що це війна з російським агресором.
Син Світлани Кирилової, голови громадської організації «Серця матерів Одещини», загинув на фронті ще в перші роки війни на сході. Аби якось впоратися з невимовним болем та підтримати таких самих матерів, вона створила та очолила організацію, що різнобічно допомагає всім, хто втратив рідних на передовій.
За програмою заходу була продемонстрована презентація майбутнього меморіалу Героям-Захисникам, оскільки Одеса чи не єдиний обласний центр, в якому до сих пір немає гідного меморіалу воїнам, які нині боронять нашу свободу і незалежність.
У дискусії взяли участь також Афанасій, архієпископ Одеський та Балтський, разом із Василем Верозубом, що є настоятелем Одеського Свято-Троїцького храму, військовим капеланом, який пройшов страшний російський полон. До речі, в списку на перейменування нарешті є й сквер Космонавтів, на території якого знаходиться згаданий нами храм.
Начальник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Сергій Гуцалюк під час круглого столу констатував, що ситуація та електоральні вподобання після широкомасштабного вторгнення змінилися кардинально.
«Суспільство виросло. На порядку денному – наша держава. Бо якщо ми будемо все оминати, тоді ракети не будуть переставати літати на наше місто», – наголосив Сергій Гуцалюк.
Отже, зауваження від громадськості щодо Статуту Одеси приймаються місцевою радою до 7 квітня поточного року. Саме тому проведення цього круглого столу зараз і стало надважливою подією для Одещини.
Залишається лише сподіватися, що місцева влада прислухається до думки громадськості, ветеранів, до українців, які вимагають прибрати російські наративи з української землі. Адже відкриття меморіалів та перейменування вулиць – лише маленька складова створення нового суспільства, в якому за основу має бути національно-патріотичне виховання молоді. Бо саме від майбутнього покоління захисників України залежить, в якій країні ми житимемо після Перемоги.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ
