Несподіваний наслідок російської агресії: на Одещині господарі все частіше недораховуються птиці
«Нічні «гості» подушили та винесли курей, качок та гусок. Будьте обережні, закривайте птицю на ніч». Такі повідомлення з настанням холодів все частіше з’являються в місцевих чатах на Одещині. Причому від нашестя лисиць, а подекуди і шакалів, потерпають господарі не тільки на окраїнах населених пунктів. Навідуються чотирилапі «мисливці» і у двори, розташовані в центрі сіл, де і ліхтарі увімкнені, і собаки усю ніч «перемовляються».
Фахівці Українського товариства мисливців та рибалок (УМТР) пояснюють це зростанням чисельності хижаків, яких через заборону полювання під час воєнного стану не відстрілюють вже майже два роки. Не маючи змоги прогодуватися в лісах та полях, вони заходять в села та міста, де повно свійської птиці. І хоча дичини за цей час теж розвелося більше, слід враховувати, що хижаку набагато простіше вполювати курку в закутку, ніж куріпку в лісі. Адже наразі вже підростає друге покоління хижого молодняка, який не знає, що проникнення до людського житла може обернутися пострілом. Неляканого, одним словом.
Ще влітку інформаційне агентство «Юг.Today» розповідало про випадки зникнення курчат та качок в Саф’янівській громаді. В іншому селі шакали на очах у господині загризли маленьке козеня. У Вилківській громаді ці тварини заходили до курників цілими зграями навіть удень, а одного шакала місцеві знайшли у вигрібній ямі.
Але напад на свійських тварин – ще не найстрашніше, що можна очікувати від безконтрольно зростаючих популяцій хижака. Є і більш тривожні наслідки.
Нагадаємо, що з початку року в Ізмаїльському районі неодноразово фіксувалися випадки сказу, зокрема і серед домашніх тварин. Так, в травні неблагополучними по сказу тварин було визначено одне з приватних подвір’їв в Ізмаїлі та кілька вулиць в Кілії. Раніше, 28 квітня, на території села Кислиця Саф’янівської громади були введені карантинні обмеження по сказу тварин.
За твердженнями фахівців, саме лисиці та шакали, які заходять на подвір’я, заражують сказом котів та собак. Буде зайвим казати, що після цього домашні улюбленці стають небезпечними для своїх господарів. І про це мешканці сіл та мисливці вже не просто кажуть, а й голосно кричать на всіх можливих інформаційних ресурсах.
Проте почули їх тільки зараз. Як повідомляє SEEDS, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України встановило ліміти використання диких парнокопитних і норми відстрілу інших мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду.
Подання лімітів відбулося ще навесні цього року. І тільки в листопаді питання зрушилося, коли більша частина мисливського сезону минула. Але фахівці все ж вважають це позитивною новиною.
«Чисельність хижаків, зокрема здичавілих собак та лисиць, збільшується, як і погіршується епізоотична ситуація в країні.
Україна впродовж останніх двох років стрімко перетворюється на епіцентр поширення смертоносних інфекцій: сказу, африканської чуми свиней (АЧС), лептоспірозу та інших зоонозів, що підривають епізоотичне, продовольче, екологічне, економічне та загально безпекове благополуччя країни.
Збільшення нерегульованої чисельності мисливських тварин вже призвело до зростання випадків сказу із відповідними наслідками для населення про що свідчать чисельні звернення громадян до органів влади про напади скажених хижаків. Ситуація зі сказом вже набуває загрозливого стану для людей», – кажуть в УТМР.
У товаристві переконані, що відкриття полювання забезпечить збереження мисливської галузі та державного мисливського фонду, надасть можливість користувачам мисливських угідь виконувати свої зобов’язання у відповідності до законодавства України, забезпечить стабільність епізоотичної ситуації та зменшить соціальну напругу серед населення.
Щодо останньої, то питання «що робити?» люди все частіше ставлять не тільки в соціальних мережах, але й місцевій владі. Адже з одного боку і заборона полювання зрозуміла. І захист природи це добре. Але доти, доки ця природа не похазяйнує на твоєму подвір’ї. Бо коли вранці замість яєць знаходиш у курнику задушених курей, чи тільки пір’я від них, якось не до сентиментів.
Діана ГЕРГІНОВА
