Нематеріальна культурна спадщина України – народна гра півдня Одещини: як заведено грати в «Ашик» та звідки пішла традиція
Наприкінці травня Міністерство культури та інформаційної політики України додало низку пунктів до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, серед яких опинилася й традиційна для деяких сіл півдня Одещини гра «Ашик». Детальніше про неї розповіли в окремій публікації міністерства, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Гра в «Ашик» розповсюджена на півдні Одеської області у місцях компактного проживання болгар і гагаузів, зокрема в селах Городнє, Виноградівка Болградського району, Котловина Ізмаїльського району. Її ще називають «Рашичета», «Рашик», «Асик», «Гра у бабки», «Ашижик».
Близько 200 років тому гру в кості принесли з собою болгари і гагаузи, коли переселилися на землі Буджацького степу. Основна функція гри – організація дозвілля, особливо, серед жінок і дітей. Гра «Ашик» – це своєрідний символ стійкості й зв’язку з прабатьківщиною, а саме з тими етнографічними районами Балкан, з яких приїхали поселенці.
З часом та економічним розвитком життя змінювалось та відбувались певні зміни у грі. У болгарських селах почали грати спільно хлопці та дівчата, а в гагаузів чоловіки грали окремо від жінок. Однак, загальноприйнятими правилами гри в «Ашик» є ті, що були вироблені століття назад: в «Ашик» грають п’ятьма кісточками, які підкидають, як кубики. Кожна сторона гральної кістки має свою «ціну» та назву.
Інструментами гри традиційно слугують овечі кістки – надкопитні кістки задньої кінцівки тварини. Вони мають таку форму, що при падінні на горизонтальну поверхню однаково вірогідно можуть впасти в одному з чотирьох положень. Кістки мають переважно натуральний колір, інколи їх забарвлюють в яскраві кольори – червоний, синій, помаранчевий, зелений та інші.
Ця традиція практикується в селі Городнє. У дні перед Великоднем в залишки барвників для яєць кидають підготовлені «ръшичета». Їх витримують декілька днів, потім висушують.
Так, гравець бере п’ять кісточок в праву долоню і злегка кидає їх на поверхню. Потім вибирає найзручнішу позицію, куди поставити ліву руку, утворюючи «будиночок». Помахом правої руки через будиночок пропускає ашики. Гравець обирає найвідповіднішу, зручну та найважчу ведучу кісточку – «камбалник».
Правила гри можуть бути різними, залежно від віку та вправності гравців.
«Ашик навколо себе об’єднує як окремих людей, так і цілі громади. Гра також сприяє розвитку дрібної моторики у дітей та дорослих. В її основу закладені природні рухи, які сприяють удосконаленню організму, зміцнюють його стійкість до несприятливих впливів зовнішнього середовища, впливають на загальний фізичний розвиток та здоров’я організму», – зазначили у Міністерстві культури та інформаційної політики України.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
