Не встиг реалізувати дві найзаповітніші мрії: на Донеччині під час штурму ворожих позицій загинув морпіх із Кілійської громади
Сьогодні, 21 грудня, до Кілійської громади Ізмаїльського району надійшла сумна звістка з пекельного Донбасу, де точаться найжорстокіші бої з окупантами. 14 грудня під час штурму ворожих позицій від авіабомбування в Ясинуватському районі Донецької області загинув 27-річний мешканець Кілії, стрілець-санітар, старший матрос Олег Пукай, який ще до війни мріяв стати кадровим військовослужбовцем та захищати Україну.
Про це журналісту інформаційної агенції «Юг.Today» розповіла старша майже на два роки сестра загиблого воїна Євгенія Пукай.
За словами Євгенії, Олег народився 14 листопада 1995 року в Кілії. У рідному місті хлопець закінчив дев’ять класів школи №1, після якої вступив до нинішнього Кілійського професійного ліцею (колишнє ПТУ), опанувавши спеціальність токаря та електрозварювальника.
У хлопця завжди була мрія придбати матусі приватний будинок, бо зараз родина проживає у колишньому гуртожитку. Тому Олег після закінчення навчання в ліцеї протягом п’яти років важко працював в Одесі.
У кінці 2019 році хлопець пішов в армію. Призовник присягнув на вірність Україні в місті Кам’янець-Подільській Хмельницької області, але строкову службу впродовж півтора року проходив на Київщині.
У першій половині 2021 року, повернувшись з армії, Олег намагався записатися до лав Збройних Сил України в Кілії, але хлопця не взяли на контракту службу через проблеми зі здоров’ям. Влітку того ж року, аби підзаробити грошей, весь курортний сезон пропрацював на морі.
Євгенія Пукай зізналася нам, що її молодший брат був справжнім «сонечком» у родинному вікні, напрочуд доброю та чуйною людиною не тільки по відношенню до близьких, але й до друзів.
Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Олег не ховався вдома від мобілізації, а вже 2 березня добровільно пішов з рідної домівки до героїчного українського війська. Протягом декількох місяців відчайдушного опору українського народу окупантам боєць у лавах Збройних Сил вивільняв від російської орди Миколаївщину та Херсонщину. Восени Олег під Херсоном отримав осколкове порання в щоку, певний час перебував на лікуванні у шпиталі Миколаєва.
Повернувшись додому всього на три дні, військовий, до кінця не оговтавшись від отриманого поранення, 4 листопада забажав повернутися до своїх побратимів вже на Донеччину.
Сестра Євгенія згадує, що у молодшого брата був товариш з Рені. Ці хлопці були як брати. Йдеться про 33-річного старшого сержанта Євгена Бугайова, який у жовтні цього року загинув на Херсонщині, коли захищав свого бойового командира. Дівчина розповіла нам, що під час неохочих згадок про реалії війни Олег обмовився про один трагічний випадок, під час якого отримав своє порання. Це не завадило кілійському бійцю витягувати свого друга з поля бою, навіть не розуміючи, що Євген Бугайов вже помер.
Хлопець завжди нерадо згадував будні передової, бо не хотів зайвий раз хвилювати близьких. Так було й під час останніх телефонних розмов з мамою та сестрою 9 та 10 грудня, коли він попередив, що не зможе вийти на зв’язок протягом тижня. Рідні Олега чекали від нього звістки ще минулої п’ятниці, але надійшла інша новина, жахлива…. про його загибель.
На жаль, Олег залишився навіки вірним військовій присязі, так і не реалізувавши другу найзаповітнішу мрію – створити власну родину. У рідному місті на нього чекала кохана дівчина, якій він хотів освідчитися після повернення з фронту. Але перше бажання хлопця – купити будинок для мами – його близькі намагатимуться втілити в життя якнайшвидше, адже Олегові вдалося зібрати певні кошти, бо багато років працював не покладаючи рук.
Це нестерпно – втрачати такими молодими славетних синів України. Колектив інформаційної агенції «Юг.Today» розділяє всім серцем біль непоправної втрати та підтримує у годину скорботи рідних та близьких Олега. Світла та вічна пам’ять тобі, наш Герою!
Інна ДЕРМЕНЖІ
