Наталія Гуменюк розповіла про новий спосіб ворожого терору Одещини та можливість просування окупантів на півдні України
Вчорашня атака ворога на узбережжя Одещини чотирма протирадіолокаційними ракетами яскраво продемонструвала, що рашисти панічно вишукують нову тактику обстрілів, аби першочергово знайти локалізацію систем протиповітряної оборони. Бо ж результативність ППО на півдні України, зокрема в Одеській області, оцінюється фахівцями від 73 до 85 відсотків. Водночас, аби штучно створити паніку серед жителів Одещини, військово-політичне керівництво росії через власні пропагандистські рупори намагається розхитати ситуацію в сусідній Молдові, створюючи навколо невизнаного Придністров’я абсурдні міфічні загрози. Бо ж військова компонента в цьому окупованому регіоні має бути підкріплена основними військовими силами окупантів, які минулого року прибрали з Миколаєва, а нещодавно відкинули на лівобережжя від Херсону. Та й на лівому березі Дніпра ворог не почувається в безпеці, бо, окрім Сил оборони, потерпає від вправних актів відплати партизанів, які знищують його логістичні шляхи.
Як декілька місяців тому назад «захлинулася» спроба росіян просунутися на Запорізькому напрямку, там само буде з омріяним ними контрнаступом на Херсонщині, бо їм залишається єдине – форсування Дніпра, але це заздалегідь «акція самогубців».
Скоріш за все, на півдні України напрямком просувань загарбників може бути лише Крим, а згодом – кордон України 1991 року. Сили оборони Півдня зроблять усе можливе, щоб окупанти з цього курсу не збивалися.
Таким основним тезам було присвячене спілкування журналіста інформаційної агенції «Юг.Today» з керівницею прес-центру Оперативного командування «Південь» Наталією Гуменюк.
Нова тактика атак ворога на Одещину
Як вже повідомляла ІА «Юг.Today», вчора, 14 березня, під час повітряної тривоги ворог наніс ракетний удар по Одещини. Зайшовши з моря, літаки Су-24 в напрямку узбережжя випустили чотири протирадіолокаційні ракети, імовірно Х-31П. Завдяки ефективній протидії, ракети було знищено над морем, але уламками і вибуховою хвилею пошкоджено дитячий садок на узбережжі Затоки та кілька приватних будинків навколо.
Наталія Гуменюк розповіла нам, що протирадіолокаційні ракети ворог застосовує як правило проти систем ППО. ОК «Південь» неодноразово попереджало, що тактику росія буде змінювати. Протиповітряна оборона, зокрема півдня України, не дає ворогу спокою, бо ж він не може результативно завершити ті масовані ракетні удари, що планував.
«14 березня ворог намагався за допомогою тактичної авіації атакувати Одещину та вишукувати системи ППО. Саме тому атака відбувалася з напрямку Чорного моря, де літаки відчували себе більш захищеними, в бік узбережжя», – наголосила пані Наталія.
За її словами, правильно організована робота Сил оборони змусила ці ракети залишитися в історії. Вони не досягли тієї цілі, що переслідували. Більшість ракет та їх уламки потрапили в море. Сили ППО намагалися зробити так, аби було найменше шкоди мирному населенню. Але до узбережжя все ж таки деякі рештки ракет долетіли, зокрема пошкодивши дитячий садок, що розташований поруч. На щастя, ці уламки не призвели до людських втрат, оскільки заклад дошкільної освіти не працює з перших днів війни. Усвідомлюючи загрозу з акваторії Чорного моря, керівництво вжило відповідних заходів. В будівлі, що наразі не експлуатується, на момент ракетної атаки дітей та персоналу не було.
«Ця ворожа ракетна атака вчергове нагадала всім мешканцям прибережних регіонів про те, що, незважаючи на тепле сонце та наближення курортного сезону, ми поки що живемо за календарем повномасштабного вторгнення, в реаліях війни. А узбережжя Чорного моря є зоною оборони, небезпеки та бойових дій», – підкреслила наша співрозмовниця.
Окуповане Придністров’я – плацдарм ворожих панічних наративів та жменя російських військових-охоронців
У лютому Молдова та невизнана Придністровська Молдавська Республіка (ПМР) знову з’явилися у заголовках новин. 13 числа президент Молдови Майя Санду звинуватила росію у спробі влаштувати у її країні державний переворот. 21 лютого новий прем’єр-міністр Молдови Дорін Речан вимагає вивести російські війська з Придністров’я. 24 числа, у річницю початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, мзс рф заявило про підготовку ЗСУ до «провокації щодо Придністров’я», нібито зафіксованої російським міністерством оборони (про підготовку вторгнення ЗСУ це відомство заявило на день раніше). 28 лютого у столиці Молдови Кишиневі відбувся мітинг, у якому взяли участь близько трьох тисяч прихильників проросійської партії «Шор», а в Придністров’ї було оголошено початок тримісячних військових зборів.
Керівниця прес-центру Оперативного командування «Південь» Наталія Гуменюк нас запевнила, що Сили оброни готові до розвитку будь-яких подій, якщо росія намагатиметься розіграти божевільну «придністровську карту». Але пані Наталія акцентує увагу на тому, що перш за все треба проаналізувати рівень загрози на кордоні з невизнаним Придністров’ям.
Наталія Гуменюк зауважила, що по той бік кордону з ПМР все ж таки перебуває певний контингент ворожої армії, але він там розташований, аби охороняти наявні логістичні резерви та запаси, що є на випадок, якщо основне військо все ж таки туди дійде. Але дістатися окупантам туди не судилося. Вони спробували це зробити, але їх відкинули від Миколаєва, а зараз вже й за Херсон.
«Наразі ці сили не можуть отримати підтримку для того, щоб розпочати активні бойові дії. Їх кількість, підготовка, специфіка військово-облікових спеціальностей не відповідає вимогам сьогоднішнього бойового зіткнення. Вони здатні лише на провокування певних дій, зокрема обстріляти нашу територію, висунути деякі диверсійно-розвідувальні групи, оскільки мають в своєму складі певний рівень спецпідрозділів», – пояснила наша співрозмовниця.
Водночас відслідковуючи дії ворожої пропаганди, військово-політичного керівництва росії на населення Молдови, вже можна зробити висновки, що їхнє основне призначення – розхитування суспільно-політичного устрою країни, а не використання військового потенціалу Придністров’я. рф намагається залякувати тим, що в цьому регіоні наявні потужні склади боєприпасів, тому туди не можна ні в якому разі стріляти, влучати, бо це буде рівень європейської катастрофи. Окупанти волають про те, що Молдова обрала курс на зближення з країнами Європи. Окрім того, від пропагандистів звучить припущення, що в конфлікт можуть втягнути одну країн НАТО, натякаючи на Румунію.
«Насправді військовий потенціал, зосереджений в Придністров’ї, і концентрація Сил оборони, яка є з боку України, абсолютно адекватні один одному. Ми здатні надати відсіч у випадку, якщо та сторона отримає божевільний наказ. З боку України кордон міцно укріплений, захищений. Ще до початку повномасштабного вторгнення це було організовано, а зараз продовжується інженерне облаштування цієї ділянки кордону. Ми готові до будь-якого розвитку подій», – констатує представниця ОК «Південь».
Кінбурнська коса – квиток в один кінець для росіян
Кінбурнська коса продовжує перебувати в стані окупованої території – росіяни її використовують для терору морського транспортного коридору через Дніпровський лиман. Але Збройні Сили України будуть вивільняти всі захоплені загарбниками куточки нашої держави.
«Ми це довели на прикладі острова Зміїний в Одеській області. Навіть маленький клаптик землі відстоюємо та виборюємо. Так само буде й з Кінбурнською косою», – натхненно каже пані Наталія.
Вона деталізує: специфіка півострова полягає в тому, що ворог має можливість суходолом підтягувати сили та резерви з тимчасово окупованого лівобережжя Херсонщини. Але розташуватися там, почуватися вільно та спокійно окупанти не можуть, тому ховаються за мирне населення, що залишилося в населених пунктах, розташованих на Миколаївщині та Херсонщині. Рашисти намагаються облаштувати вогневі позиції серед місцевих мешканців, а це ускладнює Силам оборони зворотню роботу, бо українські військові не можуть бити у відповідь, коли знають, що від цього може постраждати мирне населення.
Проте росіяни стаціонарно перебувати на косі не можуть: вони виїжджають туди, завдають вогневе ураження на протилежний берег, де знаходяться Очаківська та Куцурубська громади Миколаївської області. В більшості випадків окупантів цікавить портова інфраструктура Очакова, морські транспорті шляхи через Дніпровський лиман, оскільки наразі йде мова про залучення до «зернової угоди» й портів Миколаївщини. Загарбники прагнуть тримати там свій вогневий контроль та всіма силами демонструвати, що на даній ділянці місцевості тривають активні бойові дії, тому вона не може бути залучена до «зернової угоди».
«Але ми сподіваємося, що міжнародна спільнота, зокрема ООН та Туреччина, як гаранти Чорноморської зернової ініціативи, таки дотиснуть на дипломатичному рівні росію, а ми доб’ємо її на бойовому. Зачистимо цю ділянку місцевості задля того, аби зернові шляхи працювали з Миколаївщини також», – впевнена Наталія Гуменюк.
Незламна Херсонщина в сяйві потужного партизанського опору
Аби зменшилась інтенсивність обстрілів вивільненої від загарбників частини Херсонської області, фахівці рекомендують зачистити смугу на відстані від двадцяти до сорока кілометрів, де ворог не зможе розташовувати свої артилерійські системи, реактивні системи залпового вогню, міномети, танки, з яких вони тероризують правобережжя Херсонщини.
Проте в цій смузі також є населені пункти, зокрема, на лівобережжі, в яких продовжують проживати люди, що очікують деокупації. Але ж ворог підступно ними прикривається, навіть намагаючись обстрілювати місцеве населення там, де сам базується. Таким чином рашисти тиснуть на людей, аби скомпонувати евакуаційні ешелони, що поїдуть разом із ними глибше, туди, де вони будуть облаштовувати свої наступні рубежі оборони.
Керівниця прес-центру ОК «Південь» повідомила нам, що Сили оборони знищують склади з боєприпасами, райони зосередження техніки, ППО противника, яке налаштовується на лівобережжі.
«Але ця робота є дуже складною, бо ворожі війська постійно маневрують через загрозу бути ураженими, прикриваються мирним населенням, поступово підтягуючи туди свої резерви», – зауважила Наталія Гуменюк.
Проте у вивільненні Херсонщини активно допомагають сили опору. Активний партизанській рух на окупованій території області діяв постійно, поки тривала окупація. Багато є прикладів, коли партизани допомагали звільняти правобережжя Херсонської області, а зараз працюють по лівому берегу над логістичними маршрутами. Це позначається в тому, що вогневий контроль, який встановлюють ЗСУ, має підкріплення й на окупованій території, полегшуючи тиск на ворога. Окупанти не можуть забезпечувати себе матеріально та отримують моральний розлад у військах. Таким чином, все працює на нашу Перемогу, – запевняє пані Наталія.
Загарбники на півдні України підуть за відомим курсом
Наша співрозмовниця впевнена, що росіянам не вдасться просунутися на Півдні. На Запорізькому напрямку окупанти це спробували кілька місяців тому назад у вигляді ДРГ з підтримкою бронетехніки. Вони намагалися просуватися вперед, отримали на «горіхи», тому наразі засіли в міцну оборону, продовжують зариватися, рити рубежі ще глибші, частіше розгортаючи свої позиції та повертаючи голову в бік Криму, куди мають бажання втекти.
Наталія Гуменюк підкреслила, що на Херсонському напрямку просування в бік Дніпра рашистів в історичній площині – це «акція самогубців». Бо ж коли вони відходили з правого берега, підірвали мости, тому, окрім форсування річки, іншого способу просунутися вперед у них зараз немає. Окупанти намагалися заміряти потужності. відправляючи ДРГ на острови в дельті Дніпра. Тим не менш отримали міцну вогневу відсіч, усвідомлення того, що вогневий контроль ЗСУ над островами вже досить потужний, тому їм залишатися там небезпечно. Ба більше, цивільні легкомоторні плавзасоби, що окупанти вкрали в місцевого населення, поступово знищуються українськими військовими. Тому форсувати Дніпро їм вже немає чим.
«Скоріш за все, на півдні України напрямком просувань загарбників може бути лише Крим, згодом – кордон України 1991 року. А Сили оборони Півдня зроблять усе можливе, щоб окупанти з цього курсу не збивалися», – резюмувала в кінці нашого інтерв’ю пані Наталія.
Інна ДЕРМЕНЖІ
