На захисті неба Одещини: офіцер радіотехнічної бригади ПК «Південь» про специфіку роботи та особливості складних цілей
30 листопада відзначається День радіотехнічних військ України. Про очі українського неба та їх важливу роботу, зокрема складнощі у збитті деяких ворожих цілей та новітнє обладнання, розповів офіцер 14-ої радіотехнічної бригади імені Богдана Хмельницького повітряного командування «Південь» Олексій для «Суспільне Одеса», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Чим взагалі займаються радіотехнічні війська? Олексій пояснив, що саме вони є основним джерелом інформації про обстановку в повітряному просторі, зокрема вони очі Збройних та Повітряних Сил України. А ось конкретно 14-та радіотехнічна бригада – це очі повітряного командування «Південь», які цілодобово дивляться в повітряний простір, ведуть пошук засобів повітряного нападу противника, виявляють його, супроводжують, визначають характеристики та можливий напрямок дій, а крім цього, здійснюють оповіщення. На рахунку 14-ої радіотехнічної бригади зокрема 9 знищених крилатих ракет, 51 «Шахед» різних типів, 32 «Ланцети», що діяли на Одеському, Херсонському, Миколаївському напрямках тощо. На добу агресор може випускати понад 200 цілей, серед них, наприклад, керованих бомб може бути 80 одиниць. На даний момент 14-та радіотехнічна бригада виявила біля 120 тисяч ворожих засобів повітряного нападу.
Початок повномасштабного вторгнення, за словами Олексія, став для них трохи несподіваним, проте радіолокаційні війська були готові до такого розвитку подій , і їм вдалося своєчасно зберегти сили та засоби та здійснювати ними необхідний маневр. Захисник поділився, що ворог в першу чергу намагався здійснити ураження засобів радіолокаційних військ і намагається досі:
«Наші сили та засоби є одною з основних цілей для противника. Він постійно намагається знайти, уразити. Тим паче, що немає такої можливості у нас сховатися. Щоб ви розуміли, наші засоби, вони не маленькі, вони достатньо великого розміру. І їх сховати повністю практично неможливо. Так, можна замаскувати, але повністю їх сховати неможливо».
Через неможливість приховати від ворога усю техніку та військових, захисники мають нести велику відповідальність і постійно переховуватися.
«Тому, що це не тільки збереження нашої техніки, а і збереження їхнього (особового складу) життя. Тому, що ті кадри, які в нас є – це теж ціль нашого противника».
Військовий розповів, що для підготовки, наприклад, оператора радіолокаційної станції, може піти від трьох місяців – це мінімальна кількість часу для засвоєння базових навичок та знань, а ось для здобуття необхідного досвіду потрібен рік.
«Для того, щоб людина не просто розуміла, а вона ще й відчувала що вона робить. Тут недостатньо просто вміти натискати кнопки чи перемикати якийсь режим роботи. Це ще і деякі відчуття людиною техніки. Людина практично стає одним цілим і спостерігаючи на екран вона на фоні відлунь від поверхні, відлунь від якихось метеоумов, знайти цю ціль і розпізнати її».
Серед об’єктів, які виявляти захисникам легше є великі, як, наприклад стратегічний бомбардувальник-ракетоносець ТУ-95 та винищувач, бомбардувальник СУ-34. Більш того, якщо вони знаходяться на певній висоті, то спрацьовує автоматизована апаратура.
Проте є й важкі цілі: «Шахеди», «Ланцети» та крилаті ракети, які мають відбиваючу поверхню, через що їх складно помітити. А ось балістичні ракети є складними через те, що набирають великі висоти, виходячи навіть за стратосферу. «Кинджали» ж, окрім того, що виходять на великі висоти, здійснюють звідти пуск на дуже великій швидкості – близько 14 000 км\г, а час знаходження в радіолокаційному полі усього до однієї хвилини:
«Важливо, що оповіщення здійснюється за час, коли вилітають самі носії, і час на оповіщення дуже короткий. При виявленні це хвилини, тому люди повинні це розуміти, що може не бути часу добігти до укриття».
Також Олексій розвіяв міф про те, що новий чорний окрас «Шахедів» ускладнить їх виявлення, бо, як він пояснив, колір ніяк не впливає на радіолокаційне виявлення.
На щастя, наразі в українських радіолокаційних військах переважно наявне необхідне новітнє обладнання. Цікаво, що саме вітчизняного виробництва. Проте Олексій додав, що не стали би зайвими і такі західні радари, як AN/ТPQ, TRML та Giraffe.
Наостанок він поділився, що потреба в спеціалістах є завжди, і гарна новина – в Україні їх готують. А після навчання офіцери можуть проходити практику безпосередньо в військах, де їм передають цінний досвід, отриманий в ході бойових дій.
Амєлія МИЙНОВА
