На околицях Рені вимирають «червонокнижні» дикі іриси?

Кожен квітень на півдні України розквітають дикі іриси (вони ж – «пєтушки» та «касатики»). Ці квіти називають «краплями веселки у весняному степу». У Бесарабії дикі іриси досить рідкісні, а в околицях Рені вони і зовсім – зникаючий вид. З кожним роком їх все менше… Вони бояться будь-якого господарського освоєння територій, гинуть від пожеж та випасання худоби. Ось чому дикі іриси можна зустріти тільки в найбільш диких і важкодоступних куточках Придунав’я. Нині ці квіти ростуть в основному лише у заповідниках та заказниках.


Автору цих рядків не раз щастило – у різні роки мені вдавалося знаходити дикі іриси на околицях Дунаю, у великих ярах на кордоні з Молдовою, де ще збереглися маленькі ділянки незайманого Буджацького степу. Однак цього, 2023 року, моє чергове везіння було затьмарене тим фактом, що рідкісний вид місцевої флори майже вимер – я зміг знайти лише кілька квіток, які якимось дивом «сховалися» на схилах у віддалених куточках ярів.


Чому в мене виник висновок про вимирання дивовижних квітів? Справа в тому, що, буваючи в цьому районі майже щороку, я давно запам’ятав конкретні місця, де диких ірисів було особливо багато в довгоочікувані квітневі дні (до речі, дикі іриси цвітуть лише 7-10 днів на рік, а потім в’януть). Але саме цього року і саме в цих місцях квіти взагалі не виросли… Це сталося вперше за багато років моїх аматорських «ботанічних» спостережень. Як я вже зазначив, кілька знайдених квіток явно опинилися в ролі «останніх з могікан».


Поки що важко сказати, чому дикі іриси в ярах за межами Рені вимирають, і чи можуть вони зберегтися надалі хоча б у мінімальній кількості. Не виключено, що найближчими роками ці квіти взагалі зникнуть у місцях свого «традиційного» зростання. Однак є ймовірність, що різке скорочення кількості диких ірисів цього року є лише наслідком жорстокої посухи та аномальної спеки 2022 року, а також майже безсніжної минулої зими. І якщо це так, то можлива зміна погодних умов на краще (а саме у бік зростання обсягу опадів навесні та влітку 2023 року) може виправити ситуацію та зберегти ренійську «популяцію» рідкісних квітів. Принаймні зберегти ще на якийсь час…


А поки що наші світлини «спіймали» їхню ніжну і таку швидкоплинну красу. Сподіваємось, до наступного квітня.


Додамо, що в Україні одним із найбільших та найвідоміших ареалів поширення диких ірисів є район археологічного заповідника «Ольвія» у Миколаївській області. Тут кожен квітень розквітають цілі поля різнокольорових «пєтушків», причому тут їх налічується до 20 видів! В основному квіти уподобали для себе глиняні схили на берегах Бузького лиману та річки Дніпро.


Нагадаємо, що дикі іриси занесені до Червоної книги України.

Андрій ПОТИЛІКО
Світлини автора. Перші сім фото – 2021 року, другі сім – 2023 року. Навіть за цими знімками можна судити про те, наскільки відрізняються один від одного квіти, між якими часовий проміжок складає всього два роки