Мешканець громади Одещини четвертий рік позивається до священника та парафіян, які перейшли до ПЦУ

Південно-західний апеляційний господарський суд України залишив без задоволення апеляційну скаргу Каланжова Валерія Васильовича щодо скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 13 лютого поточного року. А щодо самого повернення Господарським судом позовної заяви, поданої з порушенням вимог Господарського процесуального Кодексу України, то суд вважає, що воно «не може вважатися обмеженням доступу до правосуддя». Саме на останньому наполягає позивач, який вже четвертий рік направляє в суди різних інстанцій позов до приходу Свято-Покровської церкви селища Сарата з проханням визнати недійсним рішення Загальних/Парафіяльних зборів релігійної громади від 26 січня 2019 року.
Нагадаємо, що тоді, на початку 2019 року настоятель Свято-Покровської церкви Владислав Шіман разом з громадою перейшов від УПЦ Московського патріархату до Православної Церкви України. І ось це рішення і стало предметом судового позову, який розглядав Тарутинський районний суд Одеської області. Його ухвалою провадження було закрите в зв’язку з тим, що «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства».
Наступним стало звернення до Одеського апеляційного суду. Проте той залишив ухвалу попередньої інстанції без змін. Після цього справа надійшла до Господарського суду Одеської області. Аби не втомлювати читачів подробицями, викладеними на десяти листах судової справи, розповімо тільки, що суди різних інстанцій неодноразово знаходили у позивній справі недоліки та надавали позивачу строк для їхнього виправлення.
Але, мабуть, нашим читачам буде більш цікаве, хто такий Валерій Каланжов і чому він вже четвертий рік позивається по суті до громади, яка пішла від церкви московського патріархату в ПЦУ.
Про це ми і запитали настоятеля Свято-Покровської церкви отця Владислава.
Як розповів нам священник, Валерій Каланжов багато років був парафіянином ввіреного йому приходу. Більше того, він був першою людиною, яка сама взялася допомагати священику, що тільки но приїхав до селища, в господарських справах.
До речі, сам православний храм в селищі з’явився не так вже й давно – побудували його вже за служіння отця Владислава у 1999-2003 роках. До того в Сараті, в якій до Другої світової війни жили переважно німці, була тільки німецька кірха, збудована майже два століття тому. Радянська влада, яка на їхнє місце поселила людей з інших регіонів, в церквах потреби не мала.
Так ось, новозбудована церква має чималу територію, на якій треба садити та обрізати дерева і кущі, косити траву тощо. Саме з цим і запропонував свою допомогу Валерій Каланжов. А потім почав допомагати і в вівтарі. Тобто, був не рядовим прихожанином, а людиною більш наближеною до церкви.
На зборах, під час яких парафіяни приймали доленосне рішення, Валерій Каланжов, звісно, теж був присутній. І, за словами отця Владислава, на відміну від деяких інших, які проголосували проти, він під час голосування від волевиявлення утримався.
А потім подав позов проти тих, хто висловив свою позицію за перехід в Православну церкву України. Позов Валерія Каланжова, розповідає наш співрозмовник, був вже другим. А взагалі, на сьогоднішній день, таких позовів вже одинадцять.
Чому його колишній парафіянин, який зараз відвідує церкву московського патріархату, так себе повів, отець Владислав не знає. Каже, що може тільки здогадуватися. Але знає, що зараз Валерій Каланжов так само допомагає священику УПЦ МП, якій служить в орендованому пристосованому приміщенні в Сараті.
13 січня 2023 року Валерій Каланжов зробив довіреність на ведення вищевказаної судової справи адвокатці Одеської єпархії УПЦ Колотенко Оксані Петрівні, яка внесена до бази даних «Миротворець».
В своєму останньому рішенні суд роз’яснив скаржнику, що повернення позивної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до Господарського суду після усунення недоліків.
А отець Владислав запитує, а куди ще може звернутися Валерій Каланжов? Проте підозрює, що на цьому він все одно не зупиниться.
Діана ГЕРГІНОВА