Мешканець Болградського району відзначає 90-річний ювілей: трагічні сторінки з історії життя ювіляра
«Мій Дід Свинар Петро Петрович і сьогодні йому 90 років! Ми нарікаємо на свою долю – давайте заглянемо в минуле, і я розповім вам історію, яка все життя мене надихала і змушувала йти вперед», – так розпочав свою розповідь в групі Арцизька бесідка 2.0 мешканець Арциза Павло Гафінець.
Зі слів Павла, Петро Петрович Свинар народився у далекому 1933 році у селі Делени. Сім’я, як і багато інших в ті роки була багатодітною – три сестри та три брати.
Закінчив чотири класи у румунській школі. Мати рано пішла з життя. Петрові тоді було лише вісім років. Настали важкі роки війни, потім голод, не всі діти з родини вижили. Два брати пропали безвісти.
Петра у 1946 році забрала на виховання старша сестра Надія, яка вийшла заміж у розташованому поруч з Деленами селі Новоселівка. Стала вона Надією Мераджі. Її чоловік працював охоронцем на хлібоприймальному підприємстві під назвою «Аліяга».
В голодні 1946-1947 роки тринадцятирічний Петя вночі крадькома бігав до чоловіка сестри на роботу. Брав зерна та приносив Надії. Вона пекла коржики, а Петро носив їх їхньому батькові, який із молодшою дочкою залишився в Деленах. У такий спосіб намагалися вижити. Багато людей пухли з голоду і вмирали.
В один із походів до батька Петра затримали міліціонери, стали перевіряти, що і кому він носить. Посадили його в бричку і попрямували до міліцейського відділку, який тоді був розташований в Главанах. Петру вдалося втекти. Він мав при собі колючий предмет, зачепив ним міліціонера, зупинив бричку і почав тікати, куди очі дивляться. Дістався додому до сестри.
В один із походів до батька, Петро виявив його укритим шубою (була зима) – він виявився мертвим… Молодша сестричка, жадібно пережовуючи коржики, поскаржилася на самопочуття – від поганого харчування стався заворот кишок. Сестра померла.
Ось так, завдяки родині Мераджі з Новоселівки, Петро залишився живим. І сьогодні він відзначає дуже солідну дату – 90-річний ювілей.
«Цей мій дідусь! Я пишаюся і захоплююсь ним! Мій дід Петро Свинар був музикантом самоучкою, тридцять років грав на весіллях, знався з великою кількістю молоді, любив спілкуватися, міг підтримати будь-яку розмову, так само пас овець – був пастухом. Він створив свою сім’ю, в якій народилися хлопчик Федір та дівчинка – моя мама Євгенія», – з теплом розповідає Павло Гафінець.
Павло каже, що ми – молоде покоління, маємо пам’ятати, що наші предки пройшли нелегкий життєвий шлях, щоб залишити нам – своїм нащадкам прекрасну землю Бессарабію. А наша справа жити та працювати, щоб щось передати вже своїм дітям та онукам.
Інформаційне агентство «Юг.Today» приєднується до привітань ювіляру та бажає йому здоров’я та довгих років життя. А його нащадкам та нам усім – ніколи не знати тих жахіть, які довелося пережити їхнім бабусям та дідусям.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
