Львівська гастроблогерка вважає, що найкраще частування у дорогу захисникам – плачинди, які готують на півдні Одещини
Не часто, а лише вряди-годи, воїни ЗСУ приїжджають у відпустку, щоб через тиждень знову повернутись на небезпечні рубежі. Для багатьох це мить короткого перепочинку і нагода побути з сім’єю та побачитись з друзями. Захисники за цей короткий проміжок часу намагаються встигнути побути з дружиною, відвідати батьків, приділити увагу дітям, побачитись з товаришами, а ще є ціла купа важливих доручень.
Про те, як зустріти воїна та яке частування дати йому в дорогу, щоб він пригостив і своїх побратимів, на своїй сторінці у Фейсбук міркувала відома львівська гастроблогерка Наталія Сеньківська, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Багато хто служить вже понад два роки, вимотавшись фізично і морально до крайности.
«А ті, що чекають воїна бодай на кілька днів, також помітно хвилюються, думаючи як же зустріти. Розпитувати чи мовчати? Втішати чи просто побути поруч? Які дібрати слова? Чому так мало часу? Матері бідкаються, що сини забігають лише на годину-дві і далі мчать – бо він один, а тих, з ким треба побачитись – багато. Часто вже заплановані зустрічі просто не відбуваються, і знаєш лише, що ось такого дня проїжджав неподалік, пролетів, як комета по небу, і знову повернувся на свою вогненну орбіту», – розповідає Наталія.
Коли гастроблогерка одержує звістку про коротку відпустку воїна, з її слів, насамперед вона думає, чим дорогого гостя пригостити. Тож вона задумалась про страви, які можна приготувати швидко та ще й запасом для побратимів захисника. Згадала про бессарабські плачинди. Їх можна напекти відразу високий стос і спакувати у фольгу ще гарячими.
Для початку Наталія Сеньківська вирішила познайомити своїх читачив з тими плачиндами, які ще називають «плацинди», «плечінте» чи «пляцинди». Слово «плачинда» походить від грецького πλακοῦς — плаский пиріг. Гастроблогерка стверджує, що «плачинда» і «плацента» мають спільний словотвір. Страва ця – дуже давня. Так званий «плацентний пиріг» відомий ще у Стародавній Греції та Римі. Він згадується в класичних текстах, таких як грецькі поеми Аркестрата та Антифана, а також у праці «De agri cultura» Катона Старшого. Проте в часи Стародавньої Греції це була здебільшого солодка випічка – попередниця пахлави і турецького бурека. Вона складалась з багатошарового тіста, перекладеного сиром з медом, приправлена лавровим листям, запечена, а потім покрита медом. З Греції страва мігрувала разом з кілікійськими вірменами до країн Леванту, приміром Сирії і напевно, до нас таким шляхом також.
Плачинди – національна страва півдня України, а саме – Одещини. Оскільки територія Бессарабії також включає частину Румунії та Молдови, то й для цих країн вона також є питомою. Традиційні плачинди з відміною назв можна зустріти в Сербії, Греції та Болгарії.
У молдовській кухні є національна страва «плечінте молдовеняске». Наталія зазначає, що Україна навіть мала гастрономічний конфлікт з Молдовою на предмет першості у цій страві. А два роки тому, а саме 6 липня 2022 року культуру приготування та споживання плачинди в селах долини річки Фрумушики у Болградському районі внесено до Національного кадастру об’єктів нематеріальної культурної спадщини України.
У деяких селах традиційну бессарабську плачинду готують щодня замість хліба.
Далі Наталія розповіла про українську Бессарабію, яка розташована частково на півночі Чернівецької області, а також на південному заході Одеської області. У своїй розповіді гастроблогерка навела декілька фактів, котрі відображають ідентичність Бессарабії:
«Ця земля була завойована ще Святославом Хоробрим і належала київським, а потім галицько-волинським князям. Беcсарабія – це стародавня Волохія і Буджацький степ; це – українське Подунав’я і солоні лимани; це – славна Хотинська фортеця, у битві за яку гетьман Петро Сагайдачний здобув перемогу над турками, фактично врятувавши всю Річ Посполиту; це – грізна фортеця Аккерман і найдавніше місто України – Білгород-Дністровський, засноване ще в IV столітті до н. е.
Славною Беcсарабія була й у козацькій добі. У середині XVI століття сюди ходили з військовими походами Дмитро «Байда» Вишневецький, Іван Підкова та Северин Наливайко. А пригадуєте собі пісню, як «із полону, із-під Ізмаїлу вели козаченьки в ясні зорі на Вкраїну бранців дорогеньких»? Балада про кошового отамана Івана Сірка та бранців, що відмовились повертатись на Батьківщину… Тут хочу зауважити, що наше місто Ізмаїл стоїть на Дунаї – одній з найбільших річок Європи, що протікає через 10 держав. Не дивно, що ми маємо у своєму фольклорі стільки пісень про Дунай, який власне в Україні впадає у Чорне море. Батько Хмель також зробив кілька військових походів на Беcсарабію, а після зруйнування Запорізької Січі заснували тут козаки свою Задунайську Січ».
А далі власне про приготування плачинди
Існує багато рецептів приготування плачинд та різні варіації начинок. Їх можна начиняти солодкими інгредієнтами: гарбузом, родзинками, шоколадом, вишнями, тощо. Та все ж, традиційно вони знайомі українцям як прісний пиріг з сиром, картоплею, грибами, яйцем, цибулькою.
Ось приклади поєднання начинок у плачинді:
- з сиром та родзинками;
- з сиром та яблуками;
- з сиром та шпинатом;
- з сиром (овечим або коров’ячим) та зеленню;
- з сиром «рікотою», кропом та родзинками;
- з картоплею та капустою;
- з яйцем та зеленою цибулькою.
Наталія Сеньківська пропонує приготувати традиційну плачинду так, як її готують в українській Беcсарабії.
Інгредієнти: борошно – 400 грам, яйце – 1 шт., сир кисло-молочний – 400 грам, зелена цибулька, зелень, вершкове масло – 50 грам, олія, сіль.
Крок 1. Просіюємо 400 грам борошна, додаємо пів чайної ложки солі, вливаємо 200 мл теплої води та 2 столові ложки олії. Замішуємо тісто. Воно має бути еластичним.
Крок 2. Тісто залишаємо відпочити на 15-20 хвилин, обов’язково накриваючи його зверху лляним рушничком, або загортаємо в плівку, щоби воно не обвітрювалося.
Крок 3. Готуємо начинку: 400 грамів сиру змішуємо з цибулькою та нарізаною зеленню, солимо і додаємо яйце. Гарно вимішуємо, якщо сир крупнозернистий (проте не перебиваємо блендером).
Крок 4. Для змащування змішуємо 50 грамів розтопленого вершкового масла з двома столовими ложками олії.
Крок 5. Тісто ділимо на чотири рівні частини. Беремо одну з них, і тонко її розкачуємо. Тоді всю поверхню тіста змащуємо розтопленим маслом з олією і складаємо навпіл. Ще раз змащуємо і знову складаємо навпіл так, щоб вийшов чотирикутник.
Крок 6. Цей чотирикутничок знову розкачуємо, і посередині кладемо четверту частину сирної начинки. Загортаємо тісто конвертиком, а кутики його також загортаємо до центру нашої палянички.
Крок 7. Плачинду перевертаємо, щоб загорнуті краї опинились внизу, ще трошки її розкачуємо, надаючи круглястої форми, але дуже обережно, бо вона вже з начинкою всередині. Так робимо зі всіма порціями тіста.
Крок 8. Обсмажуємо наші плачинди на пательні у розігрітій олії з обох сторін, накриваючи зверху кришкою.
Готові плачинди зверху змащуємо розтопленим маслом і насолоджуємось ними ще теплими.
«Ох, вже ці плачинди… Готуючи їх в дорогу українському Воїну, не треба й присолювати. Най зануртують у грудях солоні лимани, і зронять очі гарячі сльози за тих, хто захищає наш український всесвіт», – наприкінці зауважила Наталія Сеньківська.
А як ви готуєте плачинди та чим частуєте наших захисників?
