Контузії переносив на полі бою: під Мар’їнкою загинув захисник Донецького аеропорту з Болградського району
Бої на Донеччині продовжують забирати життя найкращих українських захисників, славетних синів Болградського району. У середу, 4 січня, під час штурмових дій поблизу Мар’їнки Донецької області загинув 46-річний уродженець міста Арциз, головний сержант підрозділу морської піхоти, «кіборг» Донецького аеропорту Віталій Додон.
Трагічну звістку про загибель воїна журналісту інформаційної агенції «Юг.Today» повідомила старша на два роки сестра полеглого морського піхотинця, теж військовослужбовиця Людмила Притуляк.
Як розповіла нам Людмила, Віталій народився 24 березня 1976 року в Арцизі. Після закінчення дев’яти класів школи №4 продовжив здобувати освіту в Тарутинському професійному аграрному ліцеї (колишньому ПТУ), де отримав фах зварювальника. Згодом юнак проходив строкову службу протягом двох років в одній із військових частин Дніпропетровщини. В Дніпропетровській області промайнуло двадцять років життя Віталія.
У 2014 році, коли росія анексувала український Крим та почала війну в Донецькій області, чоловік пішов захищати Україну добровольцем. В зоні АТО боронив від російської навали Авдіївку Донецької області, безстрашно та незламно захищав Донецький аеропорт. Віталій відзначений сімома державними нагородами за взірцевість у військовій службі, за мужність, за оборону Донецького аеропорту, тому по праву носив горде ймення «кіборг».
Останній почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» І ступеню від Головнокомандувача Збройних Сил України, генерала Валерія Залужного вже отримають близькі загиблого Віталія Додона під час його поховання.
Із зони АТО Віталій повернувся до рідного міста влітку 2015 року. Зразу ж влаштувався покрівельником у місцеве комунальне господарство «Житловик».
Але ж військова служба не відпускала чоловіка в цивільне життя. У квітні 2019 року він підписав контракт із батальйоном морської піхоти на Одещині.
Найцікавіше те, що у лавах морпіхів служить не тільки Віталій. В одній військовій частині з ним перебували сестра, її чоловік, 24-річний племінник та 28-річний двоюрідний брат. Людмила нам із сумом зізналася, що з військовослужбовців їхньої родини в живих залишились тільки троє. 27 травня внаслідок ворожого обстрілу на Миколаївщини загинув її чоловік, старший сержант Євгеній Кучер, який був родом з на той момент вже окупованої Снігурівки Миколаївської області. Тому морського піхотинця поховали в місті Кременчук на Полтавщині, де мешкають його рідні.
Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Віталій Додон разом із побратимами звільняв від окупантів Миколаївщину та Херсонщину. Коли до Херсона повернувся український прапор, жодного дня не перепочивши, морській піхотинець вже був в найгарячіших точках Донецької області.
Під час служби боєць був прикладом для побратимів, завжди проявляв стійкість і мужність, захищаючи Батьківщину від ворога, був непримиримим до окупанта. Військовий виніс багато поранених та загиблих воїнів з поля бою.
Сестра загиблого морпіха згадує, що Віталій бачив «пекло на землі» щодня. Виходячи з поля бою десятки разів контуженим, постійно відмовлявся від госпіталізації. Медики йому ставили крапельниці в затінку під БМП. А вночі він вже сідав в бойову машину та їхав вперед.
Тільки єдиний раз улітку, коли він отримав важку контузію, рідні наполягли на лікуванні в одному зі шпиталів Одеси. Але й тоді він пробув у стаціонарі недовго – всього два дні. Тоді внаслідок підриву БМП загинув майже весь екіпаж. Вцілів лише Віталій, до цього вже маючи «подаруночки» від рашистів ще з 2014 року – два уламки від снаряду в голові та в нозі.
«Віталій був надзвичайною людиною, вів за собою товаришів по службі. Це патріот своє справи, справжній Герой. Він міг організувати та мотивувати – і люди йшли за ним на смерть, вірні до кінця військовій присязі», – розповіла нам Людмила.
Так і клятва морського піхотинця, яку давав колись Віталій, вступаючи до лав ЗСУ, стала девізом його життя. Безмежна любов до України завжди переповнювала його душу.
«Я, Додон Віталій Іванович, урочисто клянусь зберігати та продовжувати бойові традиції Морської піхоти, сумлінно виконувати свій військовий обов’язок, бути вірним спадкоємцем та честі відважних воїнів – морських піхотинців!
Клянусь діяти виключно в інтересах українського народу та нашої держави, на землі, на морі, в повітрі бути завжди готовим вступити в бій за Україну, не жаліючи себе, залишатися вірним наказам командирів та рішуче виконувати поставлені завдання!
Клянусь ніколи не підводити та не покидати своїх товаришів по зброї, не здаватися, не відступати та не залишати побратима у біді, на полі бою проявляти непохитну стійкість, битися заради перемоги – вірно і до кінця!
Клянусь з честю пронести крізь життя вірність Морській піхоті!
Я буду відважним воїном, відданим захисником України, щирим побратимом, – гідним морським піхотинцем, ВІРНИЙ НАЗАВЖДИ! КЛЯНУСЬ!» – саме таким був текст клятви, яка стала надмолитвою для Віталія Додона до останніх секунд його життя.
У глибокій скорботі всім колективом ІА «Юг.Today» схиляємо голови перед звитяжними подвигами сміливця, висловлюємо щирі співчуття матері, сестрі та дружині Віталія.
Ця жорстока втрата не буде даремною. Ми обов’язково дочекаємося переможного миру у кожній з наших домівок, адже за це й йшли у борню з лютим ворогом мужні воїни.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою!
Інна ДЕРМЕНЖІ
