Хто розколює суспільство в Ізмаїлі та хто платить за те, щоб жителів міста регулярно обливали брудом
Керівниця громадської організації «Жінки Бессарабії» Ганна Шиманська заявила про інформаційну атаку та звернулася до поліції після допису у Фейсбук-спільноті «Ізмаїл-онлайн», у якому організацію звинуватили в «сепаратизмі» та просуванні «антиукраїнських цінностей». Про це пише ZMINA, передає видання «Південь сьогодні».
Далі ми надаємо матеріал наших колег, а нижче поділимося власним досвідом спілкування з людьми, які чомусь вважають, що мають право принижувати жителів міста та навішувати ярлики.
28 квітня 2026 року користувачка Лариса Кашуба опублікувала в групі «Ізмаїл-онлайн» допис під назвою «В Ізмаїлі з’явилася нова ворожа сепаратистська зараза», у якому назвала ГО «Жінки Бессарабії» «псевдо-ГО», а її очільницю – «іноземним агентом».
Авторка допису стверджувала, що організація нібито фінансується закордонними грантами та під виглядом жіночого лідерства просуває «антиукраїнські» та ЛГБТ-цінності. Також вона заявляла, що діяльність організації начебто спрямована на «руйнування українського суспільства», популяризацію childfree та зниження народжуваності.
Окремо Кашуба пов’язала діяльність організації з нібито «сепаратистськими проєктами». Як аргумент для цього вона назвала саму назву організації – «Жінки Бессарабії», яку порівняла з вигаданою «Бессарабською народною республікою».
Фейсбук-група «Ізмаїл-онлайн» налічує понад 10 тисяч підписників. Допис зібрав понад 240 реакцій, близько 300 коментарів та десятки поширень. Частина коментарів містила ознаки цькування, водночас деякі користувачі стали на захист організації та відкинули звинувачення в «сепаратизмі».
У коментарі ZMINA Ганна Шиманська повідомила, що про допис їй розповіла одна з бенефіціарок організації, яка надіслала посилання на публікацію та скриншоти коментарів з ознаками цькування.
«Організація не має жодного стосунку до тих звинувачень, а діяльність команди здійснюється прозоро, відкрито та в межах законодавства України», – наголосила Шиманська.
Вона також повідомила, що подала заяву до поліції через поширення таких звинувачень.
Також Шиманська розповіла, що команда консультувалася з експерткою з кризових комунікацій та наразі вирішила не поширювати допис додатково, щоб не збільшувати його охоплення.
За її словами, в організації вважають інцидент ситуативним, однак продовжують стежити за розвитком ситуації.
Крім того, команда планує звернутися до кіберполіції, щоб встановити, кому належить акаунт Лариси Кашуби. У ГО припускають, що за профілем може стояти чоловік, який використовує кілька облікових записів у соцмережах.
Журналісти видання «Південь сьогодні» дозволять собі дещо додати до дописів колег і підтримати Ганну Шиманську, яку ми вважаємо жертвою нападок людей, що мають на меті розколювання суспільства. До речі, ми теж вважаємо, що за ім’ям Лариса Кашуба ховається чоловік, який має кілька акаунтів у Фейсбук.
Отже, кілька років тому журналісти видання «Південь сьогодні» теж, причому зовсім неочікувано, стали об’єктами атаки адміністраторів групи «Ізмаїл-онлайн».
Тоді у цій групі кількох місцевих підлітків адміністратори звинуватили у розповсюдженні наркотичних засобів через те, що діти розписали паркан будівлі в центральній частині міста своїми ніками з Інстаграм. Поспілкувавшись з представниками Ізмаїльського райвідділу поліції, ми з’ясували, що насправді це була звичайна дитяча витівка. Ніяких наркотиків, ніякого криміналу. Хвалити теж нема за що, але й карати у таких випадках варто хіба що виправними роботами – змусити все відмити чи пофарбувати паркан. Але ніяк не називати дітей наркоторговцями, оприлюднюючи їхні фото у соціальних мережах.
Власне про це ми й написали тоді невеличку замітку на своєму сайті. І тут виявилося, що наша редакція «покриває малолітніх наркоманів», а журналістка-авторка тексту (було використане інше слово) за цей допис «отримала хабар від батьків».
Зазначимо, що це був не перший напад на журналістів нашого видання з боку адміністраторів «Ізмаїл-онлайн». Але перший – з вказуванням конкретного прізвища і прямими образами. Автор навіть не полінився дістати особисте фото кількарічної давності й додати його до допису.
Тому тоді ми прийняли рішення звернутися до кіберполіції. Заяву з проханням знайти і покарати авторів опусу написали за формою на сайті правоохоронців.
Вже за кілька хвилин, не дивлячись на те, що був вихідний, пролунав дзвінок з Києва. А хвилин за двадцять біля будинку заявниці вже стояв поліцейський автомобіль з чотирма співробітниками. Проте, якщо ви вважаєте, що далі було, як в кіно, мусимо вас розчарувати. Реакція, як в кіно, була тільки у сусідів – висували припущення дотемна.
Спочатку поліцейські намагалися заявницю переконати, що це міжособистісний конфлікт. І казали, що може не варто писати заяву. І взагалі, які це образи, коли пишуть про те, що людина взяла хабар. Правда після запитання, що буде, якщо розповісти в інтернеті, що хабар взяв поліцейський, правоохоронець свою думку змінив. Потім просили посвідчення журналіста. Потім все ж зголосилися прийняти заяву, яку навіть не надали можливості сфотографувати після написання.
Далі за кілька днів ми отримали запрошення до ювенального відділу Ізмаїльського райвідділу поліції. Чому ювенальної, бо у справі йшлося про підлітків, яких ніхто з нашої редакції насправді взагалі не знає. Але там у нас хоч запитали, кого ми підозрюємо, чи є в редакції та особисто заявниці вороги, чи були якісь конфліктні історії.
А за кілька днів з таким же переліком запитань зателефонував… поліцейський офіцер громади. Нащо справу, яку мали розслідувати кіберполіцейські, передали йому, досі не зрозуміло.
А далі… А далі – все. І це не дивлячись на те, що наша редакція надала як конкретні прізвища, що ховаються за ніками, так і ймовірні. Справа десь припала пилом. Та й ми її, якщо чесно, більше й не ворушили. Хоча треба було.
Тож ті, хто каламутить воду в місті, поки впевнені у безкарності. Але те, що діяльність групи – а саме суцільні маніпуляції – спрямована на спричинення конфліктів у регіоні, зрозуміли вже мабуть усі. Бо переважна більшість публікацій у «Ізмаїл-онлайн», як і у сестри-близнючки – спільноті «Ізмаїл Справжній» – відверті нісенітниці. Як, наприклад, звинувачення керівництва ліцею №16 у триманні дітей в укритті, начебто затопленому нечистотами з каналізації. Тоді у якості «доказу» було прикріплено згенеровану ШІ картинку.
Додамо, що усі профілі адміністраторів та завзятих коментаторів спільноти «Ізмаїл-онлайн» є несправжніми. Обличчя, які в місті ніхто не знає. Купа «мемних» та згенерованих картинок. І, головне, побільше псевдопатріотичних публікацій та звинувачень так званих ізмаїлчайників та бессарабчайників у відсутності якоїсь чи то національної свідомості, чи то того ж патріотизму, чи ще чогось. Ну мабуть з умовного Хмельницького та Києва видніше.
На момент конфліктної ситуації, яка виникла внаслідок безпідставного звинувачення наших журналістів у хабарництві, в групі «Ізмаїл-онлайн» було близько чотирьох тисяч користувачів. Зараз їх вже десять тисяч. Набрати таку кількість підписників у Фейсбук не так вже й просто. Для цього треба публікувати контент, який «чіпляє» користувачів соцмережі. Увага, не обов’язково правдивий, корисний, чи якийсь там, в ідеалі, розвиваючий. Головне, щоб емоційно чіпляв. Так от, виникає питання, хто ж ті десяток тисяч людей, яких у сьогоднішньому потоку новин чіпляє отой бруд, оті нечистоти, якими невідомі (звісно не всім невідомі) намагаються залити місто? Хто ці люди, які дозволяють так собою маніпулювати? І хто ж все ж такі ці «невідомі», які, не покладаючи рук, щоденно пишуть оці купи текстів, щоб вимазати в цьому бруді навіть дітей, які їдять бутерброди не у тих місцях чи малюють не ті малюнки, та жителів району, які, о жах, полюбляють ласувати дунайкою?
Незалежно від того, скільки людей стоїть за групою, що розповсюджує брудні чутки та надумані звинувачення, маємо констатувати, що на старанне закидання «вмістом каналізації» усіх і вся йде багато часу. Можливо, повноцінний робочий день. Тож постає питання, а хто ж за усе це платить?
А Ганні Шиманській ми бажаємо все ж не відступитися і домогтися результатів розслідування та притягнення винних до відповідальності. У свою чергу запевняємо, що у разі повторної атаки на наше видання, будемо знову звертатися до правоохоронців, але вже наполегливіше.
Діана ГЕРГІНОВА
