Херсонщина стала їх останньою бойовою висотою на шляху до Перемоги: Ізмаїл втратив ще двох морських піхотинців

Завтра, 15 жовтня, Ізмаїл проведе в останню путь двох захисників України, які загинули у боях з російськими загарбниками в напрямку Херсона. Рідне місто попрощається із 22-річним матросом, морським піхотинцем Олексієм Стояном та з 42-річним матросом, морпіхом Віктором Логіновим. Цю сумну звістку повідомив мер Ізмаїла Андрій Абрамченко, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Нам вдалося зв’язатися із рідними загиблих, які розповіли, ким були полеглі воїни.

Олексій Стоян народився в Ізмаїлі 12 серпня 2000 року. Закінчив дев’ять класів міської школи №10, після чого продовжив навчання в професійно-технічному училищі №38, отримавши диплом зварювальника. За мирного життя не працював за фахом, працював на будівництві. Коли 24 лютого цього року розпочалося широкомасштабне вторгнення росії на територію України, молодий хлопчина вже на другий день війни добровольцем записався до лав Збройних Сил, аби боронити рідну землю від навали окупантів. На жаль, життя Олексія, який ще не створив навіть власної родини, трагічно обірвалося 1 жовтня під час контрнаступу на Херсонщині.

Прощання з Олексієм Стояном відбудеться завтра, 15 жовтня, з 11.00 до 12.00 на вулиці Спортивна, 82.

Другому загиблому Герою Віктору Логінову 22 грудня повинно було виповнитися 43 роки. Віктор – батько чотирьох дітей, добра та усміхнена людина. Чоловік завжди вирізнявся оптимізмом, мав багато друзів у місті. До 24 лютого Віктор займався евроремонтами. Дружина загиблого воїна Олена згадує, що з кінця лютого її чоловік пішов добровольцем боронити суверенітет та незалежність України, аби на рідну Одещину не ступив ворожий чобіт. На жаль, життєрадісного та світлого чоловіка, який до останнього подиху наближав нашу Перемогу, на Херсонщині 3 жовтня вбив підступний ворог.

Прощання з Віктором Логіновим відбудеться завтра, 15 жовтня, з 9.00 до 9.45 на вулиці Коцюбинського, 122.

Обох військових поховають на Алеї слави, розташованій на новому кладовищі в рідному Ізмаїлі.

Нас покинули два Герої, два воїни, котрі, не жаліючи себе, захищали народ України та її територію. Тому від болю стискаються наші серця, а патріотичні пориви стають ще сильнішими. Перед обличчям небезпеки маємо бути згуртованими, сильними, налаштованими на Перемогу.

Кажуть, Герої не вмирають! І це дійсно так. Доки ми їх пам’ятаємо, вони з нами.

Інна ДЕРМЕНЖІ