Історичні факти про село Ренійської громади, яке 6 травня відзначає храмове свято
Сьогодні, 6 травня, традиційно відзначається День села Долинське (колишня назва – Анадол), що знаходиться у Ренійській громаді Ізмаїльського району. До цієї важливої для села дати бібліотекар-краєзнавець Володимир Нікула підготував історичну інформацію про заснування Анадолу, місцеве населення та створення церкви, яку опублікували у Ренійській міськраді, передає видання «Південь сьогодні».
Заснування та населення
В одному зі статистичних довідників за 1904 рік зазначається, що село Анадол було засноване на місці маєтку турка, який прибув з Анатолії у 1791 році. Ця дата підтверджується і в архівних документах Румунії (З. Арборе «Географічний словник» 1904 року). За деякими даними, село утворилося на початку XVIII століття, ще до офіційної історичної згадки.
За три кілометри на північ від нинішнього села, на березі невеликої річки Бужорка, знаходився хутір з такою ж назвою. З невідомих причин жителі хутора вирішили переселитися і оселилися в північній частині села Анадол, яке існувало на березі озера Кецелул Маре (карта 1846–1863 рр.).
На правому березі річки Бужорка та в околицях села археологи виявили рештки одинадцяти поселень епохи пізньої бронзи. Основна частина жителів села — молдовани, православні. У 1827 році було 98 сімей молдован — 476 осіб, та одна сім’я арнаутів — 5 осіб. Усього — 481 особа. У 1847 році кількість жителів збільшилася за рахунок болгар-переселенців: молдован було 106 сімей — 512 осіб, болгар 18 сімей — 91 особа. Усього було 603 жителі села.
Скарб, що нині зберігається у музеях та приватних колекціях
23 січня 1895 року на території села було знайдено скарб давньогрецьких золотих монет — статери ІІ–IV ст. до н. е. (Анадольський скарб). Селяни випадково знайшли золоті монети, які карбувалися в містах Стародавньої Греції. Здав скарб владі купець Михайло Мийне. Основна частина монет у кількості 1200 екземплярів зберігається в Ермітажі, Одеському археологічному музеї, Нью-Йоркському музеї та в приватних колекціях.
Історія церкви села
Перша сільська церква була невеликою, дерев’яною. Зі зростанням кількості жителів на загальному сході села вирішили побудувати нову будівлю церкви: більшої місткості з цегли на кам’яному фундаменті. Куполи покрили листовою бляхою. У церкві служив один священнослужитель і один псаломщик. Усе це стало можливим завдяки пожертвам місцевих жителів. У володінні церкви було 120 десятин землі. У 1865 році освятили престол на честь Святого Великомученика Георгія. Церкві було передано метричну книгу, в якій велися записи з 1820 по 1857 рік. Священник проживав на орендованій квартирі, псаломщик — місцевий житель — мав власний будинок.
«Церква Святого Андрія знаходиться від Кишинівської духовної консисторії за 200 верст і від повітового міста Ізмаїл — за 75 верст, від окружного благочинного — за 40 верст. Найближчі до неї церкви — Свято-Троїцька села Фрікацей за 10 верст і міста Рені за 5 верст. Богослужіння в цій церкві здійснюється церковнослов’янською та молдавською мовами. При церкві відкрите міністерське однокласне училище» — архівні дані.
У часи атеїзму церкву закрили для прихожан, а будівлю використовували як зерновий склад. Рішенням тодішньої влади 28 червня 1982 року в стінах церкви заклали динаміт і підірвали її. Роботи з реконструкції храму розпочав отець Миколай (Асаржи) у 1998 році, продовжив новопризначений молодий священник отець Михайло (Карачебан).
Храм відновлювали всім миром: прості жителі села у 2012 році пожертвували 70 тис. гривень, спонсорські кошти були спрямовані на будівництво куполів — два великих і чотири малих. Проєктував і збудував куполи Олександр Бушин. Вони були обшиті булатом та встановлені 9 серпня 2011 року. 21 листопада 2012 року відбулося освячення та відкриття відремонтованої Свято-Георгіївської церкви.
