Гвардієць з Ізмаїла про рішення мобілізуватися, дорогу в Україну та застосування будівельних навичок на фронті

Спеціаліста з будівельних робіт та реставратора Валентина Попова новина про повномасштабну російську агресію 24 лютого 2022 року застала у швейцарському місті Монтрьо. На той момент вже декілька будинків стародавнього курортного міста були вдосконалені та відремонтовані нашим співвітчизником. Про те, як Валентин потрапив на фронт, розповіли його побратими з військової частини 3058 НГУ, передає інформаційне агентство «Юг.Today».
Монако, Ніцца, Берлін, Йонсбах, Монделье, Париж – це лише частина населених пунктів, де застосовував свій будівельний талант та творчий підхід старший сержант військової частини 3058 Національної гвардії України Південного оперативно-територіального об’єднання. Серед будівельних споруд, в яких працював пан Валентин є відомий особняк Ле Турель, замок Шато дю Шателард. Портфоліо майстра має досить різноманітну географію та історію.

«Побачені по телебаченню картини перших днів війни не могли залишити мене байдужим. Я зрозумів, що не лише моя країна, але і моя родина знаходяться в небезпеці. Мій обов’язок, як чоловіка, як голови родини – стояти на сторожі їхньої безпеки та спокою. Я прийняв рішення залишити своє звичне життя та повернутися в країну. Дружина (вона в мене художниця) підтримала мене. Я запропонував дружині виїхати разом з сином у більш безпечне місце, але вона відмовилась, бо вважає, що не має покидати учнів, яким вона зараз потрібна. Додому я їхав чотири доби. В аеропортах зустрічав чоловіків-однодумців, що також поспішали в країну», – поділився спогадами гвардієць.
Вночі, знаходячись в очікуванні транспортного засобу, Валентин допоміг нашим співвітчизникам: за декілька годин у наданому в Німеччині будинку для українських переселенців відремонтував електричну проводку і підключив бойлер.
«В аеропортах, на автомобільних пунктах пропуску, я бачив багато наших співвітчизників. Якщо чоловіки слідували на в’їзд в Україну, то жінки з дітьми навпаки. Це були розгублені та налякані жінки, сумні діти, втомлені літні люди. І мені дуже хотілося повернути їм радість, спокій та безтурботність. На рішення щодо вступу у лави Нацгвардії вплинув вибір товаришів. Двоє моїх друзів вже були мобілізовані до лав НГУ. Від них я чув про структуру Нацгвардії, її функції та призначення. Досвід мобілізації вже був – це 2014-2016 роки», – згадує гвардієць.
Свій талант будівельника Валентин застосував при облаштуванні бойових позицій: лазня, сходинки, бліндажі – до всього цього мав причетність наш земляк.
«Коли я працюю, то не відчуваю втоми, тим більше, якщо твоя робота приносить користь людям, моїм бойовим побратимам, суспільству. Вважаю, що більшість українських громадян такої ж думки, бо всі ми дружній, привітний та щирий народ, і перемога буде за нами!» – впевнений Валентин.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА