Громада на півдні Одещини купила асфальтний завод: кажуть, що це не якісь космічні технології
Старокозацька громада Білгород-Дністровського району, за словами її голови Вадима Бойко, величезна, адже нараховує вісімнадцять населених пунктів. І з цим важко не погодитися, принаймні, якщо не з точки зору кількості населення чи площі, то з огляду на кількість автошляхів між селами, точно.
Ясна річ, що при сьогоднішній економічній ситуації стан цих доріг далекий від ідеалу. І дозволити собі їх всі відремонтувати – для громади недосяжна мрія. Але, схоже, місцева влада знайшла вихід. Про те, що планують робити і що вже встигли втілити в життя, Вадим Валерійович розповів журналістці інформаційного агентства «Юг.Today».
«В нас чотири сотні кілометрів внутрішніх доріг. І при тій вартості, яку зараз озвучують підрядники, а це п’ятдесят мільйонів за кілометр… Ну, ми це не потягнемо. А таким чином ми і грошей менше витрачатимемо, і робочі місця створимо», – відповідає голова громади на наше питання про те, нащо сільській раді знадобилося купувати асфальтний завод.
Так, ви все правильно зрозуміли. Оця жовта споруда на фото до статті – нове придбання Старокозацької сільради. А до цього були навантажувачі, грейдери, катки, асфальтоукладальник. Не одразу, звичайно. Протягом кількох років, але сьогодні громада має великий арсенал техніки для ремонту доріг. А місцеві комунальники – невеликий, але все ж досвід, проведення ремонтних робіт. Тож, каже Вадим Валерійович, час переходити до більших об’ємів.
«Там немає ніяких космічних технологій, ви ж це самі розумієте. Те, що ми можемо робити самі, то ми повинні це самі робити. Тому що, якщо ми будемо створювати робочі місця в Одесі, наприклад, в Миколаєві, в Києві, громада від цього жити краще не стане», – каже наш співрозмовник.
Щодо робочих місць, у місцевому відділі благоустрою зараз працює 25 чоловік. Але зараз кількість працівників збільшуватимуть. В громаді якраз шукають фахівців, які будуть працювати на новому обладнанні. Сподіваються набрати персонал серед своїх.
«Можливо, когось будемо на навчання відправляти. Зараз на заводі працюють одеські інженери, які налагоджують його роботу. Але і в нас є фахівці, що мають вищу технічну освіту. Раніше для них роботи не було. А тепер буде. Наприклад, пульт управління асфальтним заводом ми віддаємо фахівцю, що працював в Укртелекомі. Та Укртелеком закрився, а людина залишилася без роботи. А так вчимося. Зараз до розробки рецептур асфальту так саме долучатимемо спеціалістів», – ділиться планами голова громади.
До речі, тендери на закупівлю будівельних матеріалів Старокозацька сільська рада вже провела. Закупили близько п’яти тисяч тонн.
Сам завод теж купували через тендер. Агрегат, що має потрібну потужність, знайшли в Білій Церкві. Завод не новий, але за п’ять років свого існування працював дуже мало. А коштує майже в чотири рази дешевше, ніж щойно збудований. Обійшлося громаді придбання у суму, еквівалентну 130 тисячам доларів.
«Мені це подобається, я сам цим горю. Мені приємно, що і люди це підтримують. Ні, за освітою я юрист, але і на катку катаюсь… Я поки сам не зрозумію, що до чого, нічого ні від кого не вимагаю. Я сам повинен зрозуміти, як це працює», – розповідає голова у відповідь на наше питання, щодо того, хто він за фахом і чи має відношення до будівництва.
Відсутність спеціальної освіти не заважає Вадиму Валерійовичу професійно підходити до справи. Він з задоволенням розповідає про досвід використання різних методів відновлення асфальтного покриття, які вже випробували в громаді, та про лабораторні дослідження, які проводять, готуючись до роботи заводу. Адже ґрунти в громаді в різних місцях різні, тож і суміші, що використовуватимуть для роботи, повинні мати різні характеристики.
Завод придбали виключно для власних потреб. Планують для початку відновити хоча б десять кілометрів дороги за рік.
Паралельно громада переймає досвід роботи німецьких будівельників щодо технології переробки пластику у замінник бітуму.
«Це теж дуже цікаво. В громаді 18 сміттєзвалищ. Там цього пластику величезна кількість. Але то вже наступний етап. Ми спочатку опануємо стандартну технологію, а потім вже розбиратимемося з більш сучасними методами. Але зараз вже працюємо над можливістю добавки в асфальт латекса, наразі інженери розробляють рецептуру. Це дуже вигідно, ми переходимо на вищий клас асфальту. При цьому наші фінансові затрати досить малі. Ми розуміємо, що це економічно доцільно. Нам це потрібно. Щоб не ремонтувати цей асфальт щорічно, щоб він прослужив багато років», – додає голова громади.
Вадим Валерійович каже, що зараз на новому виробництві не вистачає управлінських кадрів. І не в останню чергу через низьку заробітну плату. Адже конкурувати з приватними фірмами в цьому питанні громада не в змозі. Тому планують самі ростити кадри, навчати, тимчасово залучати до навчання фахівців. І сподіваються вже невдовзі продемонструвати перші успіхи свого проєкту.
Діана ГЕРГІНОВА
