«Головне – не занепадати духом»: захисник острова Зміїний поділився подробицями перебування в російському полоні
Захисник острова Зміїний, молодший сержант Микита Жур’ян, який родом з Кілії, провів у полоні дев’ять місяців і був звільнений 24 листопада минулого року. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими сьогодні, 1 лютого, оприлюднив деякі подробиці перебування прикордонника з Ізмаїльщини в рашисткому полоні, навівши деякі цитати зі своєрідної сповіді Микити.
Варто зазначити, що минулого року батько хлопця Руслан Жур’ян в інтерв’ю виданню «Монологи війни» розповів історію бійця.
За словами Руслана, його син закінчив транспортний коледж в Кілії та вирішив заочно продовжувати навчання в університеті в Ізмаїлі. Йому було на той час вже дев’ятнадцять років, тож постало питання про армію. Ухилятись він не збирався: обирав лише між строковою службою та укладанням контракту. Обрав друге. Його одразу попередили, що він може паралельно продовжувати навчання. Так на початку 2021 року він став до лав прикордонників. Микиту почали відправляти на острів Зміїний. Він не відносився до того підрозділу, який був там постійно, а лише періодично їздив туди на посилення. Вчергове його мали відправляти на острів в грудні 2021 року, але через погодні умови поїздку відтермінували, тому Микита опинився там аж наприкінці січня 2022 року.
«24-го лютого у мого середнього сина був день народження. За день до цього Микита написав, що надішле гроші на подарунки і для нього, і для молодшого, у якого іменини були 1-го лютого. Вранці було не до свята. Ми дізнались про вторгнення, списались з сином. Він сказав, що поряд з островом маневрують два російські кораблі, літають їхні літаки. Говорив, що у них все спокійно, що їх планують евакуйовувати. Але про те, що там були серйозні обстріли – ані слова. Десь о 16 годині він написав, що сідає телефон. Більше на зв’язок він не виходив», – зізнався батько захисника острова Зміїний.
Сам Микита Жур’ян, згадуючи про російський полон, повідомив, що доступу до інформації в СІЗО не було, окрім російського радіо. Коли Збройні Сили України відбили Харківську область, українським полоненим сказали, що це «стратегічний відхід», мовляв, їм Харківщина не потрібна.
«Ми писали листи. Я написав у березні – і він прийшов до рідних десь через півроку. Тричі нас перевозили. Спочатку були в Криму, потім на території рф», – розказав Микита.
Прикордонник зазначив, що йому в полоні морально вистояти допомагали побратими.
«Якщо в тебе поганий настрій – повинні бути друзі, до яких ти можеш підійти і вони тебе підбадьорять. У важкі години ми могли й пісні співати акуратненько, анекдоти один одному порозповідати, щось веселе згадати. Найголовніше, коли в тебе апатія чи поганий настрій – не навіювати цей настрій іншим. Треба розуміти, що це все пройде.
Я пам’ятаю, що останні місяці ми розмовляли: невже це колись закінчиться? Невже можна буде вийти на вулицю українського міста і з кимось порозмовляти, посміятися вільно? Чим більше часу проходило, тим менше вірилося, що це може статися. Головне – не занепадати духом», – радить боєць.
Микита зауважив, що до останнього не було зрозуміло, чи це просто переїзд в інший заклад, чи все-таки обмін. А як усіх на літак посадили, тоді вже зрозуміли, що так, швидше за все це обмін.
«Коли ми перейшли на нашу сторону – одразу відчули радість. Коли ми вже в лікарню приїхали, в госпіталь, з’явилося таке приємне відчуття, що ти вдома. Дійсно, це не інша країна, тебе чекали, сподівалися, що ти повернешся, переживали за тебе», – ділиться прекрасними моментами повернення на Україну захисник острова Зміїний.
Окрім того, молодший сержант Микита Жур’ян надав поради родинам, які ще очікують на своїх родичів.
«Я чув, що хтось намагається навіть їхати в колонію, якщо є інформація, де саме знаходиться родич. Але це велика помилка! Якщо адміністрація колонії довідається, що хтось знає, що тут військовополонені, то їх обов’язково перевезуть в іншу колонію. І це буде ще більшим стресом для військовополонених. Кожен переїзд – це “прийомка”, коли хлопців і б’ють, і погано з ними поводяться. Ніякі передачі не дійдуть, навіть якщо хтось їх передасть», – наголосив Микита.
Прикордонник додав, що не варто користуватися задля самозаспокоєння послугами ворожок та екстрасенсів.
«Якщо з людини просто «доять» гроші, кажуть, «зараз ми вам начаклуємо, що через два дні він буде вдома» – це, звичайно, просто обман», – впевнений хлопець.
На його думку, родичам військовополонених необхідно побільше розшукувати інформацію і поменше хвилювалися. Коли Микита приїхав додому, то зрозумів, що його родичі більше хвилювалися, були більше знервовані, ніж він там.
«В останній колонії, де ми були, нам час від часу передавали інформацію. Якось пішла звістка, що половина Херсонської області вже наша – усі були в піднесеному настрої, розуміли, що в нас усе добре, і що треба чекати обміну», – підкреслив захисник острова Зміїний.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ
