Фермер з Одещини, чий дід пережив сибірські табори, пішов добровольцем на фронт та рекомендує усім чоловікам готуватися до захисту України
Руслан родом з Одещини. До повномасштабної війни займався переважно фермерством, але у роду були військові. Його прадід – Дмитро, родом зі Львівщини, відслужив 25 років рекрутом, а дід Іван, ще в юності, разом з чотирма своїми друзями, активно допомагав воякам УПА, за що й отримали усі по 25 років в сибірських таборах. Тому особистої мотивації піти добровольцем Руслану не бракувало. Як він зізнається, довелося трохи схитрити, аби сім’я це спокійно пережила: попросив хлопців з ТЦК, щоб офіційно приїхали додому та вручили повістку.
Історію воїна на позивний «Сват» розповіли у Регіональному управлінні Сил територіальної оборони «Південь» ЗСУ, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
В родині Руслана завжди слідували українським традиціям, спілкувались українською. Навіть тоді, коли сім’я ще за радянських часів проживала на території росії. Тоді він добре відчув нашу відмінність. Діти у школі посміювалися над українською, яка часто проривалася в спілкуванні, а вчителька навіть якось застерегла батьків, що через мову та деякі критичні думки, у сім’ї можуть бути серйозні проблеми.
«Одне слово – кріпаки, раби там були й досі лишилися. Ще тоді переконався, що ніякі вони нам не брати!», – підкресює воїн.
«Сват» за півтора року у війську, а особливо – за більш як рік на Херсонщині, виробив звичку постійно бути на сторожі. Ворожі ударні дрони, раптові артилерійські та ракетні обстріли, про які ні одна повітряна тривога не попередить, тут – звичне явище.
124 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ за майже рік бойової роботи отримала репутацію «зухвалої річкової піхоти», Руслан вважає себе одним з таких:
«На небезпечних ділянках лінії оборони, особливо там, де ворог знаходиться в межах прямої видимості, діяти треба швидко, злагоджено, чітко, усе заздалегідь спланувавши. Завжди треба мати план «Б», якщо раптом щось піде не так, та бути готовим діяти за ним. Нещодавно лише це врятувало мене та моїх побратимів від серйозних неприємностей під час евакуації поранених з передової. Нас обстріляли з усього, що було: ПТУР, міномети, ствольна артилерія, ударні дрони, але ми були готові до цього. Звичайно ж, є і трохи везіння».
Воїн впевнений, що воювати будуть всі, тож дав декілька порад українцям:
«А ще, щиро раджу усім, як початківцям, так і бувалим: не лінуйтесь окопуватись – це ніколи не буває зайвим. А тим, хто ще не у війську, хочу повідомити: схоже, що війна ця – надовго, воювати доведеться чи не кожному, тому не гайте часу, готуйтесь! Використовуйте усі можливості, щоб отримати основні навички, необхідні для успіху та виживання на полі бою. Вивчайте зброю, тактичну медицину, тактику бою тощо. Краще намагайтесь самі заздалегідь визначитися з підрозділом, в якому хочете служити, не чекайте, поки хтось за вас це вирішить!»
Руслан певен, що його бригада буде однією з перших у звільненому Криму, тож закликає долучатись усіх, хто хоче розділити цю честь.
