Дивні питання навколо створення Обласного центру молдавської культури в Ренійській громаді: у бесарабську глуш втрутилася велика політика?
У селі Новосільське Ренійської територіальної громади відкрився Обласний центр молдавської культури (ОЦМК). Про це повідомило інтернет-видання «Рені – Одеса».
Як зазначає видання, Одеська обласна рада ухвалила рішення про створення центру молдавської культури в Ренійській ТГ ще влітку 2021 року, проте було важко домовитися, де саме буде розташована ця організація. Зі свого боку нагадаємо, що із семи сіл Ренійської громади п’ять – це населені пункти, де компактно мешкають молдавани. І кожне із цих сіл претендувало на право «притулити» у себе Обласний центр. Розглядався навіть варіант розмістити культурну організацію в Одесі, але ренійські молдавани рішуче відкинули таку перспективу, оскільки вона суперечила туристичній привабливості Ренійської ТГ.
За словами голови Ренійського молдавського національно-культурного товариства «Ізвор» Валерія Бабере, в результаті вдалося домогтися розміщення Обласного центру молдавської культури в селі Новосільське, яке завжди славилося як старовинне та активне «вогнище» молдавської національної ідентичності не лише в колишньому Ренійському районі (тепер у громаді), але й по всьому Придунайському краю і навіть у сусідніх регіонах Молдови.
«Хочу сказати «дякую» всім, хто нам допомагав. Це депутат Одеської облради Олена Плачкова та народний депутат України Тетяна Плачкова. Коли вони дізналися про те, що я, як голова молдавського товариства «Ізвор», давно хочу створити Обласний центр молдавської культури, вирішили допомогти. Було непросто, бо треба було забезпечити відповідне фінансування. На сьогодні ми взяли в оренду приміщення у новосільському Будинку культури, набираємо штат співробітників. За штатним розкладом у центрі молдавської культури працюватимуть директор, бухгалтер, художній керівник, старший методист. Звичайно, широкомасштабна війна, яка ведеться в Україні, не дозволяє нашому центру стартувати так, як ми хотіли б, але будемо розпочинати роботу», – заявив Валерій Бабере в інтерв’ю виданню «Рені – Одеса».
Здавалося б, новина – чудова, і той факт, що культурне життя продовжується та розвивається навіть в умовах воєнного стану, має радувати, втішати та вселяти оптимізм. Проте тут природно виникли закономірні питання. Відразу ж хочемо наголосити, щоб виключити будь-яку можливість інформаційних та інших маніпуляцій на цю чутливу тему (такими інсинуаціями особливо грішать соціальні мережі).
Ми в жодному разі не збираємося ставити під сумнів доцільність створення Обласного центру молдавської культури на місцевому рівні. Згідно з офіційною статистикою, молдавани становлять майже 50% всього населення Ренійської громади, і вони цілком заслуговують на уважніше і дбайливе ставлення до своєї національної спадщини. Більше того, у ренійських молдаван є всі можливості для вільної реалізації своїх культурних традицій та потреб: регулярно проводяться різноманітні фольклорні та навіть міжнародні (за участю гостей з Румунії та Молдови) фестивалі, свята та інші заходи, присвячені збереженню молдавської національної ідентичності.
Водночас у цьому випадку (акцентую: саме у цьому випадку) виникає досить дивна ситуація. Як відомо, у місті Рені вже багато років успішно працює Обласний центр національних культур (ОЦНК), діяльність якого поширюється на всю Ренійську громаду. Якщо говорити коротко, то основне завдання цієї організації – вивчення, систематизація, наукове опрацювання, популяризація, «просування в народ» і, зрештою, збереження спадщини матеріальної та нематеріальної культури всіх національностей, що населяють наш край – українців, молдаван, болгар, гагаузів та інших. Цією роботою займається невеликий, але професійний колектив, який, повірте, однаково ставиться до культури кожного з цих народів. Причому фахівці ОЦНК (а ця організація, повторюю, має за плечима довгий та багатий досвід) обробляють зібрані матеріали не лише самостійно, а й у співпраці з одеськими фахівцями та експертами всеукраїнського рівня.
Так ось, до чого ми все це розповідаємо, затягуючи «нудний» вступ? Та до того, що читач має зрозуміти: у Ренійській громаді молдавській культурі нічого не загрожує. Крім того, збереженням цієї культури займаються професійні люди на рівні обласного статусу. Звісно, у цьому зв’язку з’являється подив: навіщо в Ренійській ТГ створювати окремий Обласний центр молдавської культури, якщо аналогічне завдання давно й ефективно вирішує ОЦНК? Навіщо в умовах воєнного часу витрачати зайві бюджетні гроші, платити за оренду приміщення, виплачувати зарплату персоналу, купувати сценічне обладнання (а його все одно доведеться купувати, навіть якщо воно знадобиться в мінімальному обсязі), «напружувати» спонсорів для проведення різних концертів та інших заходів?! Навіщо, як то кажуть, «город городити», якщо сусідній «город» нормально «плодоносить»?
Повторюю знову, і якщо буде потрібно, готовий повторити ще 100 разів для особливо нерозуміючих. Зараз не йдеться про молдавську культуру як таку. Якби ця ситуація стосувалася ефіопської культури чи культури умовного племені тумба-юмба, то суть публікації від цього не змінилася б ні на молекулу. Йдеться про прості питання з погляду логіки та звичайного здорового глузду.
Але найнеймовірніше полягає в тому, що кореспондент ІА «Юг.Today», намагаючись отримати відповіді на подібні (до речі, по суті невинні) питання, несподівано зіткнувся з відвертим небажанням експертів обговорювати цю начебто звичайну тему. Навіть директор ОЦНК Марина Мунтян, з якою ми знайомі багато років і спілкуємося абсолютно конструктивно, дуже неохоче коментувала мої питання.
«Я не хочу нічого докладно обговорювати. Справді, у Рені давно працює ОЦНК, і цього достатньо. Але, можливо, непогано, що у Новосільському створюється окремий Обласний центр молдавської культури. Цілком можливо, що вони зможуть зібрати навколо себе фахівців, які діятимуть на вузькому напрямку – розвиватимуть саме молдавську культуру. Тим більше, що в Новосільському – чудовий Будинок культури, де вже існують творчі колективи, і вони можуть чудово влитися у русло Обласного центру, – каже Марина Мунтян. – Що стосується нашого ОЦНК, то ми підпорядковуємося обласному Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини. Чесно кажучи, я не знаю, яким був «ланцюжок» організації центру молдавської культури, хоча це дуже цікаве питання. Бюрократію у нашій країні ніхто не скасовував, і вирішити таке завдання – справа важка. Ви ж розумієте, що я не можу і не буду оцінювати політику нашого департаменту. Чому і навіщо було ухвалено рішення відкрити в маленькій Ренійській громаді ще один обласний центр – питання не до мене. Я знаю лише, що молдавський центр відкрився ще до війни, хоча фінансувати їх почали лише нещодавно».
За словами Марини Мунтян, на прикладі ОЦНК добре видно всі проблеми із фінансуванням центру. А проблем вистачає. Якщо колись, наприклад, ОЦНК міг дозволити собі бодай іноді купувати меблі чи інвентар, то тепер про це навіть мріяти не доводиться. Були випадки, коли співробітників організації відправляли до вимушеного простою, деякі фахівці виїхали за кордон і таке інше.
«Наше фінансування урізане – це однозначно. Воно зовсім не таке, яким було раніше. Та й раніше був «не фонтан», а тепер залишається одне – виживання, – продовжує наша співрозмовниця. – Не секрет, що для проведення багатьох культурних заходів ми, як то кажуть, ходимо з простягнутою рукою і шукаємо гроші. Інше питання – якщо працівники Обласного центру молдавської культури готові працювати на голому ентузіазмі, за мінімальну зарплату. На жаль, у сфері культури так було завжди. І, мабуть, буде. У будь-якому разі створення молдавського центру за такої кількості молдаван у Ренійській громаді – це цілком логічно та доцільно. В Одесі діє центр української культури (до того ж туди стікається інформація всіх місцевих аналогічних центрів Одещини), в Ізмаїлі – Обласний центр національних культур, у Болграді – центр болгарської культури, у сусідньому селі Виноградівка (Курчу) – центр гагаузької культури. За ідеєю, такий же центр можна організувати і в селі Котловина Ренійської громади, де також компактно мешкають гагаузи. Загалом Одеська область у цьому сенсі – унікальна, оскільки саме тут зосереджено таку кількість «осередків» культур усіх національностей, які мешкають у нашому регіоні. Навіть у масштабі України такого досвіду немає. І все ж таки виникає питання: чи не забагато подібних національно-культурних центрів «на квадратний метр», вибачте за вираз? Можливо, хтось згадає, що «зайві» кошти не заважало б надсилати на потреби ЗСУ?
Проте хочу заявити, щоб мене правильно зрозуміли: незважаючи на всі питання та нюанси, я підтримую створення ОЦМК. Просто їм не пощастило – вони почали оформлятися під час війни, коли культура «відійшла в сторону». Однак ренійські молдавани заслужили на таку подію – тут у мене жодних сумнівів немає. Знаєте, мене зараз дивує лише одне – чому інтерв’ю про роботу центру дає Валерій Бабере, а не законний директор організації Маргарита Бабере. Втім, це їхня особиста справа – нехай вони самі вирішують, що, кому і навіщо говорити для ЗМІ».
«Я не коментую тему відкриття у Ренійській громаді Обласного центру молдавської культури», – заявив президент Всеукраїнської національно-культурної молдавської асоціації, у 2016-2018 роках – член Громадської ради при Одеській обласній державній (нині військовій) адміністрації Анатолій Фєтєску. На моє запитання «чому не буде коментаря?» Анатолій Семенович відповідати не став.
«Я готовий обговорити з вами будь-які інші теми, але не цю. Можливо, ми зустрінемося з вами іншим разом і неформально поспілкуємось. Попереджаю: для преси я нічого не говоритиму. Я ставлюся до вас із повагою, як до старого товариша, але офіційного інтерв’ю не дам. Просто не хочу», – зізнався Анатолій Фєтєску, навіть не намагаючись пояснити мотиви своєї дивної позиції.
Зазначимо, що рішенням Одеської облради директором Ренійського ОЦМК призначено Маргариту Олександрівну Бабере. У травні 2022 року центр пройшов процедуру офіційної реєстрації та увійшов до відповідного єдиного реєстру, хоча фактично почав працювати ще у січні. Втім, слово «працювати» в даному випадку треба трактувати віртуально: через відсутність оргтехніки, комп’ютерів, інтернету та елементарного ремонту приміщень ОЦМК на сьогодні здійснює свою діяльність в режимі онлайн, сподіваючись на залучення спонсорських грошей у найближчому майбутньому.
… Проте професійна цікавість не дала мені спокою і все ж таки змусила докопатися до головного питання: в чому ж полягає глибинна причина дивної реакції різних зацікавлених осіб на резонні питання про створення ОЦМК у Ренійській громаді? Значною мірою нас просвітив заступник міського голови ТГ Іван Стадников. Іван Олексійович припустив, що незрозуміла метушня навколо ОЦМК безпосередньо зумовлена політичними процесами у сусідній Молдові, де на початку березня ц.р. на законодавчому рівні зробили чергову спробу «скасувати» молдавську мову та офіційно оголосити її румунською. Дійшло до того, що парламент Молдови планує усунути молдавську мову з Конституції країни та замінити її румунською, – як кажуть, з усіма правовими, історичними, етнічними, ідеологічними, освітніми та іншими наслідками для суспільства Молдови.
У той же час ця проблема не обмежується лише внутрішньою справою сусідньої республіки: по-перше, існування молдавської мови категорично не визнає Румунія, а, по-друге, її абсолютно офіційно визнає Україна, де проживає численне молдавське населення, яке має всі громадянські права, в тому числі право на вивчення та розвиток рідної (молдавської, а не румунської!) мови. Відповідно, виникає гостра суперечність, причому на міжнародному рівні.
«Заповідник» молдавської мови на території України породжує не лише політичні проблеми між Україною, Румунією та Молдовою, а й ускладнює перспективи вступу нашої країни до Євросоюзу, де Румунія, звісно, захищає свої мовні інтереси у протиборстві з Україною.
Тут виникає ще одне питання: Україна – суверенна незалежна держава, і у своїй мовній політиці вона не зобов’язана «догоджати» Румунії та Молдові. Формально це так, але за фактом наша країна просто змушена зважати на величезну молдавську спільноту, яка проживає в Одеській області та за її межами. А в цій спільноті теж немає єдності, причому національна «ідеологічна війна» нерідко має запеклий характер: одні пристрасно підтримують «румунський курс» Молдови та молдавського населення України (принаймні в мовному питанні), а інші не менш пристрасно захищають культурно-історичну ідентичність молдавської нації та її мови.
Вочевидь, дивний рух навколо Ренійського ОЦМК значною мірою є відображенням і практичним проявом цих суперечливих національно-культурних процесів в українській Бесарабії. В якості «останньої спроби підкорити висоту» автор цих рядків намагатиметься отримати коментар в Одеській облраді (а вона, власне, і є засновником та «натхненником» ОЦМК), однак, як показав попередній досвід нашого спілкування з офіційними особами, надії на адекватний коментар наближаються майже до нуля…
Андрій ПОТИЛІКО
НА ФОТО – Колектив Новосільського будинку культури;
НА МАПАХ : Молдавське князівство, яке на 500 років старше за сучасну Румунію. Таких карт – сотні, і всі вони говорять про те, що історична незалежна Молдова у різні епохи простиралася від південної частини Східних Карпат (зараз це територія Румунії) до річки Дністер, тобто охоплювала територію сучасної Молдови. Ніякої Румунії за ці 500 років і близько не було (тоді роль Румунії грало князівство Валахія), а в Молдавському князівстві проживала молдавська нація, яка говорила молдавською мовою. Це абсолютний історичний факт, який не можуть заперечувати навіть найбільш ультра-патріотичні та наповнені націоналістичною ідеологією румунські історики та політики. Заради справедливості зазначимо, що їх підтримують і багато етнічних молдаван, захоплених «великодержавною румунською ідеєю»
