Директор одеського театру «Маски» Борис Барський відповів на звинувачення у порушенні мовного законодавства
Днями представниця Уповноваженої із захисту державної мови Анна Неруш повідомила про результати виїзної перевірки одеського театру «Маски», за підсумками якої було складено чотири протоколи про адміністративні правопорушення у сфері застосування державної мови. За словами Анни Неруш, за результатами перевірки було складено чотири протоколи. Зокрема, протокол про порушення працівником театру вимог статті 30 Закону (обслуговування споживачів). До скарги було долучено відеозапис, на якому працівник надає відвідувачці інформацію російською мовою. Також під час перевірки встановлено, що в театрі реалізовуються книжки авторства акторів театру недержавною (російською) мовою, тоді як видання державною мовою були відсутні. Крім того, на сторінках театру в соціальних мережах виявлено російськомовні дописи, хештеги та публікації з російськомовним аудіосупроводом. Також у приміщенні театру було виявлено три вивіски недержавною мовою. Це порушення також зафіксовано повторно протягом року. Під час перевірки російськомовні вивіски було демонтовано або замінено.
Вчора, 20 червня, у соцмережах народний артист України, директор театру «Маски» оприлюднив звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця та Уповноваженої із захисту державної мови Олени Івановської. Видання «Південь сьогодні» публікує його без змін:
«Шановний Дмитре Валерійовичу!
Шановна Олено Петрівно!
Я звертаюся до Вас не лише як керівник театру «Маски», а як людина, яка разом зі своїм колективом понад сорок років присвятила своє життя мистецтву, культурі та людям.
Театр «Маски» був створений у 1985 році. За цей час було створено понад 80 серій «Маски-шоу», проведено Міжнародний фестиваль «Комедіада», який об’єднав митців більш ніж із 40 країн світу. Серед гостей та членів журі фестивалю були представники всесвітньо відомого цирку «Дю Солей», продюсери, режисери, історики мистецтва та син легендарного Чарлі Чапліна — Юджен Чаплін. Вони приїжджали до Одеси та знайомилися з Україною через нашу культуру.
У 2004 році колектив театру «Маски» відкрито підтримав Помаранчеву революцію, беручи участь у мирних акціях із символікою «Ющенко — так!».
У 2014 році разом з відомими одеськими діячами культури та медіа ми записали відеозвернення «Володимир Володимирович — йдіть додому!», відкрито висловивши свою позицію на підтримку України, її незалежності та територіальної цілісності.
Того складного року Одеса зробила свій вибір — залишилася українським містом, відданим своїй державі. У цей період ми безкоштовно відкрили двері нашого театру для родин і дітей українських військовослужбовців, які були змушені залишити Севастополь після окупації Криму. Найціннішими для нас стали слова вдячності цих родин, які говорили, що після пережитих подій вони знову змогли посміхатися.
З перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році я давав інтерв’ю засобам масової інформації Естонії, Латвії, Литви, Грузії, Ізраїлю, Франції, Нідерландів, Бельгії та інших країн, розповідаючи світові про незламність українського народу. Я говорив про те, що народ, який навіть у найтемніші часи не втрачає здатності сміятися, неможливо перемогти.
Ми, «Маски», бачимо своє покликання в тому, щоб навіть у найважчі часи не дати людям втратити віру, надію та посмішку.
З перших днів відновлення роботи театру у 2022 році ми безкоштовно відкрили двері для військових, які проходили реабілітацію у шпиталях Одеси, для військових частин та підрозділів, волонтерів, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та, найголовніше, — для воїнів Збройних Сил України.
За ці роки ми отримали вітання та подяки від Валерія Залужного, Олександра Усика, Повітряного командування «Південь», Головного управління розвідки Міністерства оборони України та багатьох інших. У 2023 році я був нагороджений пам’ятною медаллю «За волонтерську діяльність», а у 2024 році — почесною відзнакою «Гордість нації».
Під час перевірки у нашому театрі було зафіксовано чотири порушення мовного законодавства. Вони стосувалися обслуговування відвідувачів, продажу книжкової продукції, ведення сторінок у соціальних мережах та інформаційних вивісок.
Поясню детальніше.
Перше — на двох дверях входу до зали були розміщені тимчасові роздруковані таблички «Места з 1 по 10» та «Места з 11 по 20» замість українського напису «Місця». Це була наша помилка, яку ми одразу виправили.
Друге — на світлодіодній вивісці над кафе театру багато років залишався напис «Чай — Кофе» замість українського «Чай — Кава». Ми щодня проходили повз цю вивіску і, чесно кажучи, вже перестали звертати на неї увагу. Після зауваження це порушення було негайно усунуто.
Третє — продаж книжкової продукції. Книги, які реалізовувалися у театрі, були написані нашими акторами. Водночас ми визнаємо, що необхідно було дотриматися встановлених законодавством вимог щодо асортименту книжкової продукції. Це питання також було врегульовано.
Четверте — після прем’єри вистави молодого покоління театру «Fool House» «Повний фарс» я, перебуваючи у захопленні від її успіху, опублікував допис російською мовою на своїй особистій сторінці та сторінці театру. Так, я не подумав про це в той момент. Це була помилка, і вона була виправлена.
Так, на помилки потрібно вказувати. Закон має виконуватися, і ми це визнаємо. Але прошу побачити різницю між навмисним нехтуванням українською мовою та помилками, які були допущені й одразу усунуті.
Я не прошу звільнити нас від відповідальності лише тому, що за нашими плечима десятки років творчого шляху. Закон є законом, і ми його поважаємо.
Але кажуть, що людину судять не за словами, а за вчинками. Слова і помилки можна виправити за один день. Проте вчинки людини, її життєва позиція та те, як вона проявила себе у найважчі для країни часи, — це те, що визначає її справжню сутність.
Саме тому я прошу оцінювати наш театр не лише за кількома написами на дверях, вивіскою чи дописом у соціальних мережах, які були виправлені, а за десятиліттями нашої праці, за внеском у розвиток української культури, підтримкою українських військових, волонтерською діяльністю та тим, що у найважчі часи ми залишилися разом зі своїм народом і своєю державою.
У нашому театрі зберігаються не випадкові відзнаки — прапори з підписами українських бригад, шеврони військових частин, подяки від Збройних Сил України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та інших підрозділів. Для нас це не просто нагороди — це найвища оцінка нашої роботи, нашої громадянської позиції та любові до своєї країни.
Ми не вороги української мови. Ми не вороги України. Ми — люди, які все своє життя присвятили мистецтву, створювали українську культуру, прославляли Одесу та Україну у світі й у найтемніші моменти історії залишилися поруч зі своїм народом.
Тому щиро прошу Вас при розгляді цієї ситуації керуватися не лише буквою закону, а й принципами справедливості, пропорційності та людяності.
Адже сильна держава — це держава, яка здатна відрізнити випадкову помилку, яку людина виправила, від її справжніх переконань, життєвої позиції та вчинків».
