Донатив для інших навіть у лавах ЗСУ: Ізмаїльський район попрощається із Захисником, що загинув на Донеччині
У понеділок, 12 червня, стало відомо, що воїни 88 окремого батальйону 35 окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Остроградського в рамках контрнаступальних дій звільнили село Сторожове Донецької області, яке знаходилося в окупації з березня 2022 року. На жаль, 9 червня в районі Сторожового загинув головний сержант розвідувального взводу, мешканець села Нова Некрасівка Саф’янівської громади Ізмаїльського району Максим Сергійович Дмитрієв.
Максима Дмитрієва дуже добре знала староста села Ольга Колодєєва, вони були сусідами, тому дружили з дитинства. Ольга Олександрівна розповіла нам, що чоловік завжди відгукувався на прохання по допомогу. Згадує, як після початку повномасштабного вторгнення у селі було оголошено збір на амуніцію для молодого хлопця, що вирушав на фронт. Тоді Максим Сергійович сам купив бронежилет та відправив воїну, хоч і сам вже на той час був у лавах Збройних Сил України. Також Ольга Колодєєва розказала про нещодавній випадок, коли збирали кошти на операцію на серці маленькій односельчанці, Максим Дмитрієв один з перших, хто відгукнувся та перерахував значну суму.
Староста підкреслює, що загибель воїна – трагедія для усього села.
На пам’ять про захисника у селі залишиться чимало будинків, збудованих або відремонтованих його руками. Максим Дмитрієв після школи вивчився на зварювальника, працював на судноремонтному заводі, потім їздив на заробітки, а згодом організував будівельно-ремонтну бригаду.
У воїна залишилися дружина Віра, 23-річна донька Наталія та 15-річний син Максим.
Віра Миколаївна розповідає, що її чоловік був дуже серйозним, відповідальним та надійним. Жінка згадує, що Максим любив робити їй сюрпризи – будучи навіть на фронті іноді замовляв доставку квітів.
У страшний день 24 лютого 2022 року чоловік виїхав, щоб забрати доньку, яка на той час навчалася у Кривому Розі та не могла з Одеси дістатися додому. А вже на другий день, нікому не повідомляючи, пішов у військкомат. Максим Дмитрієв вважав, що має стати на захист України та своєї сім’ї, він був справжнім патріотом своєї Батьківщини.
Захисник був впевнений, що з ним буде все гаразд. Як розповідали Вірі Миколаївні побратими чоловіка, він завжди підбадьорював інших.
Востаннє воїн бачився з родиною на початку березня, коли був у відпустці.
Мріяв після Перемоги повернутися додому, вивчити сина, дати дітям путівку в життя та спокійно жити разом з дружиною.
Віра Миколаївна згадує останню телефонну розмову з чоловіком, яка відбулася, коли Максим вже сів у машину – в свій останній виїзд. Тоді він сфотографувався та сказав, що дуже хоче додому. Дружина зафільмувала на телефон двір і будинок та відправила відео, щоб підбадьорити чоловіка. Щоб він подивився та наче побував у рідному дворі… Максим поставив «+» і більше на зв’язок не виходив… Цілу ніч Віра Миколаївна чекала звістку про успішне повернення з позицій. Вона знала, що навіть коли немає зв’язку, чоловік знайде точку – чи то пагорб, чи то дерево, звідки можна написати і поставить «плюсик», адже він був дуже відповідальний. А вже під ранок відчула, що з Максимом сталося непоправне.
Триває війна, гинуть найкращі. Ми завжди будемо пам’ятати наших Героїв, які відтепер захищають нас у Небесному війську.
Колектив інформаційної агенції «Юг.Today» щиро співчуває родині загиблого Героя. Шануймо пам’ять Захисника, який ціною власного життя відстоював майбутнє кожного з нас!
Альона ХОДАРЧЕНКО
Фото з сімейного архіву
