Деякі мешканці Кілії скаржаться на тривалу відсутність води: пояснення міського голови
Проблема з водопостачанням наразі одна з найрозповсюдженіших у громадах Одещини, адже на сьогодні можливість споживання води у більшості випадків напряму залежить від наявності електроенергії, яка вимикається протягом усієї доби кожного дня вже не перший місяць. Раніше ми розповідали про критичну ситуацію, яка складалася у Білгороді-Дністровському, а також відсутність води в інших громадах району. Схожі труднощі мають мешканці міста Кілія Ізмаїльського району. Попри те, що подача води в місті може здійснюватися навіть під час відключень електроенергії завдяки тому, що водоканал є об’єктом критичної інфраструктури, деякі жителі можуть її не отримувати тривалий час. Своє пояснення, чому так відбувається, надав журналістці інформаційної агенції «Юг.Today» міський голова Вячеслав Чернявський.
Як у раніше згаданих громадах Білгород-Дністровського району, та, ймовірно, інших населених пунктах регіону, при наявності світла мешканці активно починають використовувати воду. Однак, якщо у попередніх випадках це було пов’язано з відсутністю води у час обмежень енергопостачання, у Кілії це відбувається напряму через відключення світла – адже навіть маючи воду, використовувати пральні машини, бойлери та інші прилади – неможливо без електроенергії. Проблема з відсутністю води у спекотну погоду у Кілії траплялася й раніше, однак зараз відсутність електропостачання її значно ускладнила. Саме тому, як пояснив Вячеслав Чернявський, мешканці, які знаходяться на віддалених адресах по межі водогону, не доотримують її – тиск низький. Через таке активне використання води у години включення електроенергії, резервуари не встигають набирати необхідну кількість питної води:
«Ці басейни були майже повністю пусті. А там є небезпечний мінімум – менше метра не повинно бути в резервуарах води, а у нас доходило до 40 см. От настільки швидко люди викачують воду, що насосне обладнання не встигає просто її закачувати в резервуари для подачі мешканцям», – каже мер міста.
Також міський голова зауважує, що самі насосні станції та загалом система водопроводу є застарілою – 60-70-х років минулого століття, тому не пристосована під потреби у сьогоднішніх умовах. Однак, ремонт та заміна усього старого обладнання, каже Вячеслав Чернявський, обійдеться у непідйомні наразі для громади суми – десятки, або навіть сотні мільйонів гривень, бо замінити на нове доведеться насосне обладнання першого та другого підйомів, зробити між ними трубопровід більшого діаметра, а також переобладнати повністю резервуари – зробити їх більшої ємності, щоб вони могли приймати необхідний об’єм чистої води й встигати подавати її населенню. Тож, мер наголошує, що таких коштів – немає.
Нерідко ми чуємо від ДТЕК заклики не вмикати одразу після включення електроенергії одночасно всі прилади – адже це завелике навантаження на трансформатори. Однак наразі це правило стосується й використання води, аби ті мешканці, що живуть у віддалених районах (по межі водогону), також мали змогу користуватися водопостачанням, підкреслює Вячеслав Чернявський.
Крім того, іноді стаються й аварійні поломки, через що водопостачання також може вимикатися, як, наприклад, це сталося востаннє у неділю 14 червня – аварійна поломка на резервуарі чистої води. Мер Кілії зазначає, що у такому випадку зупиняти водопостачання та робити ремонтні роботи необхідно, аби вода не зникла на декілька днів. Слід зауважити, що у коментарях до дописів місцевого комунального підприємства мешканці скаржаться, що такі аварійні роботи у місті відбуваються часто, а деякі зазначають, що майже не бачать воду по декілька днів.
«Місто велике, і проблем дуже багато, і робити їх треба поетапно. В нас на сьогодні бюджет розвитку нульовий. І ми не можемо допомогти нормально Збройним Силам України, велику суму передбачити, передбачили лише 2 млн грн. На розвиток у нас просто залатати трубу чи замінити її – немає на це коштів, вже не кажучи про заміну трубопроводу… Сьогодні в країні війна, надходжень до бюджету немає… Є громади, в них можливо підприємств більше, земель в оренді більше, видатки в кожної громади різні. Одна громада може заробляти 100 млн грн, інша може заробляти 1 млн грн. Наш показник на кінець року – дай Боже, щоб ми заробили 3 млн грн, в той час, коли кілометр асфальту коштує 30-40 млн грн. У нас вісім старостинських округів в громаді й за три млн грн сьогодні нічого не зробиш», – каже Вячеслав Чернявський.
Тож, наразі сподіватися на значні покращення мешканці, що не мають через вищезгадані причини постійного водопостачання, не можуть. Однак, більш ощадливе споживання жителями міста води, особливо у час включення електроенергії, може допомогти тим, хто знаходиться у більш віддалених районах – «у кінці труби».
Фото – ілюстративне
Амєлія МИЙНОВА
