«Чорна» зооволонтерка з Ізмаїла написала звернення до міського голови: завдяки листу вдалося дізнатися про її махінації у минулому

Минулого тижня журналісти інформаційного видання «Юг.Today» розповідали читачам про «чорну» зооволонтерку, яка «роздає» кошенят в Ізмаїлі на вулиці Пушкіна біля однієї з аптек. Також ми повідомляли, що в неділю представниці зоозахисних організацій міста викликали на це місце поліцію та написали заяву про жорстоке поводження з тваринами.

В понеділок ця історія отримала продовження. А журналісти та зоозахисниці нарешті дізналися назву фонду, від імені якого нібито працює славнозвісна опікунка тварин.

До нашої редакції потрапило звернення, яке 19 вересня їхня опонентка написала на ім’я міського голови Ізмаїла Андрія Абрамченка. Лист надрукований на кольоровому бланку з назвою благодійного фонду. Саме дізнавшись цю назву, нам вдалося знайти деякі цікаві факти з попередньої діяльності жінки, яка зараз представляється перехожим як «начальниця усіх волонтерів Ізмаїла».

Але спочатку трохи про зміст звернення. Виходячи з тексту, авторка просить міського голову врегулювати стосунки між її фондом та місцевими громадськими організаціями, які здійснюють одну й ту саму благодійну акцію – «Кошеня у добрі руки». Жінка стверджує, що вона має дозвіл на розміщення манежу з тваринами на вказаному вище місці. Також вона запевняє, що не веде збір коштів, а роботу фонду фінансує з власних джерел.

Далі «благодійниця» звинувачує зоозахисниць у нападі на неї під час роздачі тварин у неділю. З її слів, жінки намагалися забрати в неї кошенят та зламати манеж, а також загрожували фізичною розправою. Через це, вона, нібито, тепер боїться далі продовжувати «благодійну акцію».

Чому «благодійниця» так вчинила, зрозуміло: напад – найкращий захист. Проте нас більше зацікавила назва фонду. Адже ми вважали, що його не існує. Та всезнаючий Google підказав, що не тільки існує, але й має ще дуже цікаву історію.

За інформацією Youcontrol, фонд діючий, керує ним чоловік «благодійниці». Він також вказаний у переліку засновників. Але, за словами фігурантки, і це підтверджують багато мешканців міста, чоловік помер у 2019 році.

Засновниками фонду також є сама жінка, але під іншим прізвищем, та громадянин Канади, який, судячи з прізвища, ім’я та по-батькові, скоріш за все, має українське походження. До речі, місце проживання подружжя зареєстроване в Кілії.

Вищесказане вже викликає питання до особистості «благодійниці». Але, окрім того, Youcontrol попереджає майбутніх контрагентів фонду, що останній не має реєстрації в Реєстрі неприбуткових закладів та організацій. Це є суттєвим фактором ризику. Також на сайті вказані наступні ризикові ознаки, на які варто звернути увагу тим, хто планує користуватися послугами фонду: «кінцевий бенефіціар юридичної особи є її керівником» та «відсутня інформація про те, що юридична особа володіє якимось нерухомим майном». Зверніть увагу на останній фактор, про нього мова піде трохи далі.

Поки ж розповімо ще про один факт, який нас зацікавив. Покійний чоловік фігурантки є діючим учасником та бенефіціаром ще двох компаній. Одна з них, зареєстрована в Києві, займається консультуванням з питань комерційної діяльності та управління. Інша, місцем реєстрації якої є вже згадане місто Кілія, – будівництвом житлових та нежитлових приміщень. Партнер чоловіка в цій компанії – колишній депутат Кілійської районної ради від «Партії регіонів» – двічі притягався до суду за фактом адміністративних порушень, пов’язаних з трудовим законодавством та несвоєчасним перерахуванням податку. Факт незначний, проте неприємний.

А ось керівник фонду, в назві якого двічі фігурує слово «міжнародний», у 2016 році був оголошений у розшук та обмежений у праві виїзду за кордон. Причиною рішення Кілійського районного суду став борг в сумі  216360, 26 гривень.

До цього, в 2013 році, вказаний фонд виступав відповідачем по справі щодо несплати за отримані від іншої організації послуги. З матеріалів справи виходить, що фонд замовляв «послуги з організації оформлення зворотнього вивезення з України виставкового майна, що було ввезене для участі у виставці «Краса требует защиты», а також з організації оформлення зворотнього вивезення з України виставкового майна, що було ввезене для участі у виставці «На волне музыки». За рішенням суду з відповідача було стягнено 29500, 00 гривень. Чи була ця сума сплачена, невідомо.

Сама ж «благодійниця», яка зараз роздає кошенят на вулиці Пушкіна в Ізмаїлі, як виходить зі ще одного рішення суду, знайденого нами в Опендатабот, 7-8 липня 2008 року «шляхом обману, під обіцянку сприяти в отриманні пільгової квартири, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, шляхом нібито використання зв’язків у Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій, без наміру виконання своїх зобов’язань, заволоділа грошовими коштами потерпілого в сумі 15 000 доларів США». При цьому обіцянку жінка давала, представляючись керівником вищевказаного фонду. До речі, сам фонд був зареєстрований 19 липня 2008 року.

Інших судових справ, в яких би фігурував фонд чи його засновники, ми не знайшли. Але є свідчення від ізмаїльців, які стверджують, що в Ізмаїлі жінка, про яку йде мова в нашій статті, теж намагалася провернути подібні афери, проте в менших масштабах. Наприклад, брала гроші за те, щоб «відмазати» в поліції учасника бійки. Пізніше виявилося, що ніяких зв’язків в цій структурі в фігурантки не було, як, втім, не було й ніякої заяви до поліції. А про бійку вона дізналася в приватній розмові.

Але, мабуть, найцікавіший факт про діяльність фонду та його чи то керівниці, чи то працівниці, «підкинули» нам колеги з видання «Сьогодні». За матеріалами їхньої статті нам стало відомо, що в 2011 році представники вказаної організації зробили фурор у місті Кілія, пообіцявши створити на своїй маленькій батьківщині «економічне диво». Про це на сесії райради голова зборів Володимир Боделан, до речі, рідний брат екс-мера Одеси Руслана Боделана, зачитав депутатам листа, з якого виходило, що фонд дарує місту гроші в сумі 100 мільйонів гривень. Для розуміння «подарунок» у десятикратному розмірі перевищував доходну частину бюджету Кілії на той час.

Тоді на пропозицію голови рада внесла зміни до програми соціально-економічного розвитку району. Загалом на гроші «рятівників» планувалося відремонтувати, модернізувати та збудувати 15 об’єктів. Аналогічні виправлення у своїй програмі зробила згодом і міськрада – з ініціативи все того ж Боделана. У Кілії фонд затіяв модернізацію водопроводу, каналізації, ремонт центральної вулиці Леніна, розширення кіноцентру «Скіф» та будівництво нового Палацу спорту. Такого місцеві жителі найдавнішого міста країни не могли уявити у найрайдужніших своїх мріях.

Але всі роботи велися у борг. У мерії Кілії, райдержадміністрації та в обласному керівництві прокоментувати ситуацію журналістам не змогли, пославшись на незнання. Казали тільки, що жодних документів не бачили, а про все знає тільки Боделан.

Але Володимир Борисович відповідати на прямі запитання не став, заявивши що «преса жодної іншої інформації, окрім озвученої на сесії, не отримає». За його словами, такою була жорстка умова фонду. Інакше вони підуть із району.

На той час через запит в Мін’юст журналісти з’ясували, що з моменту держреєстрації фонд активної діяльності не вів. Він жодного разу не фігурував у повідомленнях засобів масової інформації. Крім того, колеги звернули увагу, що в організації немає сайту.

Президент фонду, з яким нашим колегам тоді вдалося зв’язатися, розшукавши його контакти в соцмережах, розповідати про засновників організації та походження грошей відмовився: мовляв, головне, щоби щось будувалося. А звідки кошти і як вони витрачатимуться, журналістів цікавити не повинно.

Чи цікавились далі журналісти цією історію, ми не знаємо. Але зараз, коли минуло 11 років, достеменно відомо, що ніякого «економічного дива» в Кілії не відбулося. Про те, чому фонду, який не має ніякого майна (ми акцентували на цьому увагу вище), і при цьому розкидається нечуваними сумами, тоді повірив депутат Володимир Боделан, мабуть, може розповісти тільки він сам. Та навряд чи колишнього депутата зараз можна десь знайти.

Що ще робив фонд у проміжку часу між судами та «щедрими пожертвами рідному місту», нам з’ясувати не вдалося. Але в 2020 році в Ізмаїлі з’явилася жінка, яка, представляючись керівницею міжнародного благодійного фонду, почала підшукувати співробітників. За нашими спостереженнями, вона намагалася познайомитися та переманити до себе людей, яких знають багато містян. Зокрема тих, що ведуть активну діяльність у соцмережах. Своїм новим знайомим жінка розповідала, що має шалені гроші, які хоче вкласти в благодійність та розвиток міста. На той момент вона «вела переговори» щодо купівлі аеропорту, будівлі старого корпусу ІДГУ, редакції місцевого видання, будівлі «Укртелекома» та автопарку по вулиці Чехова. В останньому мав надалі відкритися притулок для тварин.

Про яку жінку йде мова, ви, мабуть, вже здогадалися.

Ганна КОСТЄВА