Чому екологи проти видобутку солі у Куяльницькому лимані
У давні часи сіль була набагато більше ніж приправа. Сіль була просто необхідна у скотарстві, її використовували у сироварінні, заготівлі м’яса й риби, щоб створювати запаси для зимівлі та торгівлі. Солонина дозволила підкорити моря й океани. Про Чорноморську сіль, яку добували саме в Куяльницькому лимані, розповіли на своїй сторінці в Фейсбук екологи Державної екологічної інспекціі Південно-Західного округу, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Через такий попит на сіль у фольклорі склався образ чумака, який не рахує грошей і легко з ними розстається у шинку після успішного повернення з Криму.
Чорноморську сіль добували в Куяльницькому лимані, саме тут за часів середньовіччя пролягав так званий Чумацький шлях. З Куяльника сіль доставляли навіть у країни Європи.
Раніше сіль добували в так званих лагунах Куяльницького лиману. Територію відокремлювали, робили невеличку заглибину та десь за тиждень теплої сонячної погоди отримували шар солі.
А потім сіль просто підіймали на вози вилами, після чого вона швидко тверділа й обсихала.
На теперішній час головним показником доцільності поновлення процесу видобутку солі в Куяльницькому лимані є рентабельність.
Такий метод доволі легко і швидко відновити, але можливо добувати лише «сезонну» сіль, в літній період – усе залежить від сонця. За інвестиціями цей метод видобутку солі не дуже затратний, а за термінами реалізації – швидкий.
Обсяг добутої солі за три місяці літа може задовольнити потребу цілого міста Одеси в солі на рік.
Але натепер на території Куяльницького лиману створений національний природний парк «Куяльницький», і незважаючи на природоохоронний статус лиман дедалі більше дрібніє та прісніє, а будь-яка промисловість може його остаточно загубити, як вважають науковці.
Тому віковий досвід добування Чорноморської солі залишається історією.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
