Чоловіка, якого днями розшукували в Ізмаїлі, поховали ще у липні: чому ніхто не повідомив родичам
В суботу, 9 листопада, в одному з ізмаїльських телеграм-каналів з’явився допис про розшук чоловіка, який страждає на провали пам’яті. Журналісти «Південь сьогодні» написали жінці, контакти якої були вказані в оголошенні з проханням повідомити будь-яку інформацію про людину на фото, та запропонували свою допомогу у розповсюдженні оголошення про розшук. Ірина (таке ім’я висвітилося у Вайбер) відповіла нам майже миттєво. Жінка написала, що чоловіка знайшли, але, на жаль, вже мертвим. Більше питань ми їй не ставили, обмежилися тільки висловлюванням співчуття.
Ніякої інформації про розшук вказаної людини на сайті головного управління поліції ми не знайшли. Тому вирішили зв’язатися з Ізмаїльським районним відділом поліції. Зауважимо, що у розмові ми не вказали даних чоловіка, тільки, посилаючись на оголошення, розповіли, що він мав проблеми з пам’яттю. І про те, що родичи вже знають про його смерть. На це поліцейські відповіли, що протягом останніх двох тижнів у них випадків розшуку зниклих чоловіків не було. Тож ми вирішили, що випадок не кримінальний, чоловік дійсно міг вийти з дому, загубитися, можливо померти десь на вулиці чи в іншому будинку…
Але ця історія отримала продовження. І дуже несподіване.
У вівторок вранці Ірина зателефонувала нам і розповіла, що насправді чоловік, якого вона розшукувала в суботу, помер майже чотири місяці тому. Погодьтесь, моторошне таке повідомлення. Проте нічого містичного в подальшій розповіді не виявилося. Навпаки, ми почули досить прозаїчну та трагічну історію смерті людини.
Сергій – далекий родич Ірини. Чоловік після розлучення з дружиною багато років жив сам, один з одним колишнє подружжя контакт не підтримувало. З сином чоловік теж майже не спілкувався – так, інколи розмовляли по телефону.
Про те, що він не може зв’язатися з батьком, син розповів Ірині напередодні суботи. Тоді жінка і замислилася, що сама його давно не бачила. І згадала, що пару місяців тому хтось зі знайомих теж казав, що «щось Серьожі не видно». Але син стверджував, що телефонував батькові кілька тижнів тому.
Як би там не було, але чоловік не відповідав на дзвінки, не відчиняв двері. Тому Ірина звернулася до поліції.
І вже правоохоронці їй розповіли, що Сергій помер ще 17 липня. Помер у лікарні, куди його доставили медики швидкої допомоги 12 липня. Знайшли чоловіка на вулиці. Весь цей час його лікували, але врятувати не змогли. Ірині навіть надали фото з лікарняної палати, на якому Сергій чи то лежить без свідомості, чи то вже мертвий. А ще розповіли, що поховали його на Новому кладовищі як невідомого.
Ірина на кладовищі була, могилу відшукала. Як це не дивно, на хресті вказані прізвище, ім’я та по-батькові чоловіка, а також дати народження та смерті. Щоправда, в даті народження зроблено помилку. Тобто дані людини тим, хто її ховав, були відомі. Але, що цікаво, паспорт Сергія був в його квартирі, знайшли його тільки зараз. Там же знайшли і його мобільний телефон, який весь цей час був на зарядці. Син батьку передостанній раз телефонував ще в липні. Ну і зараз, вже в листопаді.
Чому чоловіка ніхто не шукав, більш-менш зрозуміло. А от чому, коли він був в лікарні, ніхто не шукав його рідних, ми спробували з’ясувати в Ізмаїльському районному відділі поліції.
У пресслужбі нам відповіли, що в поліції дійсно констатовано факт смерті Сергія. Нічого кримінального у цьому випадку немає, смерть настала з природних причин. Ніяких підстав ще щось робити у цьому випадку у правоохоронців не було. Розшукувати родичів померлих, якщо їхні особи встановлені, працівники поліції не зобов’язані. І, якщо певний час тіло людини лежить в морзі, і стосовно нього ніхто не звертається, то вже співробітники цієї установи звертаються до соціальних служб з питанням про поховання.
Що ж до того, звідки працівники соцслужб дізналися дані Сергія, то виявилося, що він сам, прийшовши до тями після важкого алкогольного отруєння, повідомив їх медичним працівникам в лікарні. Медики шукати когось, хто є родичем чи другом пацієнта, теж не зобов’язані. Єдине, що вони мають зробити, це повідомити про людину, яку доставили «з вулиці», до поліції. А вже тоді, якщо хтось звертається з заявою про зникнення, правоохоронці повідомляють, що такий-то знаходиться в лікувальному закладі. Але в липні до них з інформацією про зникнення чоловіка ніхто не звертався.
За іронією долі, жив Сергій в багатоквартирному будинку на Михайлівській, зовсім неподалік від райвідділу поліції. Про те, що його відсутність протягом останніх місяців помічали, зараз говорять багато сусідів. Але сусіди – не родичі, заяву ніхто не писав, за номером «102» ніхто не телефонував.
От так і вийшло, що Сергія ховали зовсім незнайомі люди, а родичі та знайомі про його смерть навіть не знали.
На жаль, з цієї історії можна зробити лише сумні висновки: якщо людина потрапляє в лікарню, тим більш без документів та телефону, і родичі про це не знають, розшукувати їх ніхто не буде. Тож потенційно в таку ситуацію може потрапити будь-хто, хто живе сам та не дуже часто спілкується з оточуючими. І, якщо ця людина буде не при пам’яті, з якихось причин не зможе говорити і навіть писати, тобто не зможе нікого попросити відшукати рідних, то у випадку смерті є велика вірогідність, що ховатимуть померлого представники соцслужб. Цілком можливо, просто під номером.
Ізмаїл – місто маленьке. І деякі читачі зараз зрозуміють, про кого саме йдеться в статті. Тому звертаємося до усіх з проханням: не засуджуйте. Чужа родина – темний ліс. Ніхто не знає, чому так сталося, що найближчі один для одного люди спілкувалися так… Щодо поліції, то правоохоронці діяли за інструкцією, медики – теж. І робити щось більше, навіть просто розміщувати у соцмережах фото і прохання знайти родичів, ніхто з них не зобов’язаний.
Тому краще подумайте над тим, як вберегти від подібних ситуацій своїх рідних. Якщо вони дійсно для вас важливі.
Діана ГЕРГІНОВА
