Бесарабські лісосмуги – як зебри: смуга «чорна», смуга «біла»… А «білі» знищуються вівцями та козами
Нещодавно під головуванням міського голови Ренійської територіальної громади Ігоря Плєхова відбулася нарада, присвячена проблемам збереження лісонасаджень, розташованих у межах ТГ. У ході обговорення найактуальнішим питанням став випас худоби на площах, що зайняті лісовими масивами, і насамперед молодими деревами, які садять працівники лісництва.
Як повідомляє офіційний сайт Ренійської міськради, у нараді взяли участь заступник міського голови громади Олексій Самбурський, начальник Ренійського відділення Ізмаїльського районного відділу поліції Микола Пищанський, поліцейські офіцери громади та представники держпідприємства «Ізмаїльське лісове господарство».
На жаль, на сайті Ренійської міськради немає жодних подробиць наради, тому кореспондент ІА «Юг.Today» звернувся за відповідним коментарем до ренійського лісника Ізмаїльського лісгоспу Олега Бостана.
Тут автор цих рядків дозволить собі зробити невеликий «ліричний» відступ: річ у тому, що я був особисто знайомий із батьком Олега Бостана – Федором Федоровичем Бостаном (майстром Ренійської ділянки Ізмаїльського лісгоспу, як офіційно називалася його посада). Ми не просто були знайомі, а й кілька разів разом об’їжджали «володіння» лісника на його старенькій машині «Жигулі», яку він, до речі, регулярно заправляв бензином за свій рахунок. Будучи вже пенсіонером, Федір Федорович не шкодував грошей на транспортні витрати (розуміючи, що контролювати безпеку лісу «без коліс» просто неможливо), хоча й скаржився мені, що лісгосп ні копійки не виділяє йому для компенсації витрат на бензин. Здійснюючи імпровізовані рейди місцями незаконних вирубок і без того мізерних острівців лісу навколо міста Рені, я завжди щиро вражався небайдужості Федора Бостана: ця людина глибоко переживала знищення кожного дерева і обурювалася тим, що ні місцева влада, ні поліція, ні природоохоронні органи не займаються охороною лісу (крім окремих випадків, коли браконьєрів-лісорубів вдається спіймати на місці злочину). Більше того, літній лісник за власною ініціативою щороку «напружував» міськраду та замовляв екскаватор, який перекопував усі шляхи, що ведуть із міста до лісових масивів. Така міра дозволяла хоч якось зупинити транспорт «чорних» лісорубів (без транспорту вони не можуть вивозити із лісу заготовлену деревину). Проте «загороджувальні траншеї» недовго демонстрували свою ефективність – люди згодом засипали їх землею та продовжували свої «експедиції» за дровами.
Пам’ятаю, кілька років тому стався випадок, коли я випадково допоміг Федору Бостану та його синові Олегу гасити пожежу в сосновому лісі. Пожежа не була сильною, але справа була влітку, у спекотну суху погоду, і вогонь поширювався досить швидко. Нам довелося гасити полум’я підручними засобами – зеленими сосновими гілками. Хвилин через сорок ми ліквідували джерело загоряння… А буквально за кілька років пастухи підпалили суху траву в цьому ж лісі, і він згорів майже повністю. Я досі намагаюся туди не ходити і навіть не дивитися у бік загиблого соснового гаю – серце кров’ю обливається…
Але повернемося до нашої проблеми у її офіційному контексті.
«Найсерйозніша проблема наших лісосмуг – це навіть не вирубка, про яку всі знають, але з якою боротися майже неможливо. Не менш страшна проблема – це неконтрольований випас худоби (насамперед овець) у лісових масивах, – розповідає Олег Бостан. – Вівці з’їдають все, і насамперед молоді дерева, кущі, свіжі пагони будь-якої рослинності. Причому страждають як ті дерева, які висаджує лісгосп, так і ті, що виросли самі по собі. Отари овець – це справжнє лихо для лісових угідь. Навіть коли ліс відновлюється сам, за рахунок насіння та пагонів, він не встигає сформуватися. Я вам більше скажу: вівці не лише з’їдають усю зелень, а й утоптують ґрунт до такої міри, що навіть під час дощу вода не проходить крізь цю землю! Волога не вбирається у ґрунт там, де багато разів пройшли вівці. Дощові потоки стікають у низини, але землю не зрошують. Ще страшнішу шкоду лісу завдають кози – вони здатні зжирати будь-яку рослинність, хіба що крім кактусів (жартую – кактуси у нас не ростуть). В історії відомі випадки, коли завозили кіз на якісь маленькі острови в океані. А коли моряки через кілька років поверталися на ці острови, то виявляли пустелю та голі скелі: кози повністю з’їдали всю рослинність – аж до колючок. Ось чому випас цих тварин в екосистемах необхідно суворо регламентувати та контролювати. У мене був знайомий, якому набридло тримати кіз. І він вирішив їм дати хлорофос. І що ви думаєте? Кози наїлися хлорофосу і… залишилися живі. Можете мені не вірити, але це правда…
Крім того, як відомо, пастухи щороку підпалюють суху траву, щоб навесні краще росла свіжа трава. Ці загоряння набувають стихійного характеру і нерідко охоплюють околиці, зокрема лісосмуги, заповідні ділянки екосистеми тощо. Такі пожежі влаштовують чабани, але, як то кажуть, за руку їх не ловлять. Або не хочуть ловити. На жаль, довести причетність пастухів до підпалів сухої рослинності дуже важко: треба буквально ходити за ними та вистежувати їх, щоб стати свідком факту навмисного підпалу. Зрозуміло, це неможливо. Звичайно, я маю повноваження зафіксувати таке правопорушення, викликати поліцію, співробітників Держслужби з надзвичайних ситуацій і скласти відповідний протокол.
Але що ж далі? А далі у кращому випадку палій заплатить штраф, розмір якого залежить від суми збитків навколишньому середовищу чи інфраструктурі».
За словами нашого співрозмовника, приклади успішної боротьби з паліями залишаються рідкістю. Зокрема, у березні 2022 року був випадок, коли на околицях міста Рені, біля автотраси, співробітники ДСНС затримали палія сухої трави. На той момент вогонь охопив територію площею 3,5 га, включаючи виноградники. Рятувальники ліквідували пожежу понад чотири години! В результаті на зловмисника склали адміністративний протокол та присудили штраф у розмірі 3060 гривень.
«Був факт, коли я особисто затримав палія сухої рослинності і навіть зняв це на відео. Інформацію я передав до ДСНС та правоохоронних органів. Здавалося б, у них були всі підстави довести провину зловмисника і притягнути його до відповідальності. Але чомусь ніхто не став «розкручувати» цю справу та доводити її до кінця, – каже Олег Бостан. – Звісно, ми продовжуємо займатися посадкою нового лісу – незважаючи ні на що. Найближчим часом мені мають надати техніку та саджанці для посадки десяти гектарів лісонасаджень у Ренійській громаді. До речі, службового транспорту я не маю – я змушений їздити на особистому автомобілі і витрачати гроші на бензин зі своєї кишені. У цьому сенсі фінансування потреб лісгоспу за останні роки не змінилося, і я це відчуваю буквально на собі.
Уся надія – на державну програму відновлення лісосмуг в Україні. Наскільки мені відомо, така програма зараз розробляється на рівні уряду, але подробиць наразі не знаю».
Завершуючи нашу бесіду, лісник Ізмаїльського лісгоспу поскаржився на те, що численні фури, що стоять на узбіччях доріг Ренійської громади, створюють гори сміття, і ніхто нічого не робить для наведення елементарного порядку. Це сміття розноситься вітром, засмічує поля та ліси, сприяє антисанітарії тощо. Примітно, що раніше міський голова Ренійської громади Ігор Плєхов неодноразово заявляв про те, що ця проблема вирішуватиметься (і вже вирішується) шляхом створення приватних парковок, які, крім іншого, врегулюють і утилізацію побутових відходів. Міськрада для цієї мети навіть придбала додаткову одиницю сміттєприбиральної техніки, проте сміття на узбіччях автотрас нікуди не зникає…
Додамо, що ми також звернулися за коментарем до начальника Ренійського відділення поліції Миколи Пищанського: нас цікавило, як правоохоронні органи, в тому числі поліцейські офіцери громади, можуть сприяти заходам з охорони лісосмуг від вирубок і «навал» худоби. Однак Микола Григорович виявився небагатослівним і просто уникнув конкретних відповідей на наші запитання.
«Ініціатором наради був Ізмаїльський лісгосп, а ми просто брали участь, оскільки поліція повинна надавати допомогу в охороні лісу. Так, співробітники лісгоспу мають право самостійно складати відповідні протоколи, але їм потрібна допомога правоохоронців. Ми зі свого боку готові діяти в цьому напрямку, тим більше, що для цього існують поліцейські офіцери громади. Але повторюю ще: у будь-якому разі ініціатива має виходити від лісгоспу. Проте завжди краще, коли подібні проблеми вирішуються спільними зусиллями місцевих органів влади, лісового господарства та правоохоронних органів», – заявив Микола Пищанський.
Зазначимо, що з 1 січня 2019 року полезахисні лісосмуги, які обмежують масиви земель сільськогосподарського призначення, не належать до земель лісового фонду та є комунальною власністю. Правила утримання та збереження полізахисних лісових смуг, які розташовані на землях сільськогосподарського призначення, встановлює Кабінет міністрів України.
На даний момент землі під лісосмугами: не належать до земель лісового фонду, а є землями сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь; перебувають у комунальній власності; передаються у постійне користування та оренду; у постійне користування передаються виключно спеціалізованим підприємствам комунальної та державної форм власності; ці землі можуть отримати в оренду будь-які фізичні або юридичні особи за умови, що до договору оренди буде включено обов’язок доглядати лісосмугу; правила утримання лісосмуг визначає Кабмін України.
Андрій ПОТИЛІКО
НА ФОТО: Громадяни безкарно «користуються» лісовими ресурсами рідного краю
2. Нарада у виконкомі Ренійської міськради з приводу збереження лісосмуг. Джерело фото – сайт Ренійської міськради
