Багатодітна родина з Одещини чекає з фронту зниклого безвісти батька
На Одещині багатодітна родина Дога мріє отримати дзвінок від зниклого безвісти батька, що вступив до лав ЗСУ влітку цього року. Своїм болем родина поділилася з журналістами «Суспільне Одеса», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Андрій зник безвісти під час виконання бойового завдання місяць тому на Донеччині. За час служби він вже отримував поранення. Перебуваючи у шпиталі, військовий повідомив дружні про три отриманих поранення, але одразу після двох тижнів у лікарні, Андрія знов відправили на Донеччину:
«Він мені подзвонив, що він в лікарні, у шпиталі, і у нього три поранення. Одне під пахвою, наскрізь вийшла куля, і ще трохи, зачепила б легеню. Друге – в ногу, і третє – в спину. Але благополучно витягнули уламки, він пролежав два тижні там в лікарні, і так він пішов знов на позицію в Донецькій області», – розповідає дружина військового Тетяна Дога.
У сім’ї троє дітей: два хлопчики та одна дівчинка. Тетяна поділилася, що отримала звістку про зникнення чоловіка, коли була на роботі, і навіть не знала як це пояснити дітям. Жінка додає, що оговтатись не може і досі:
«Це був для мене удар, як камінням вдарили по голові, і все. Я не могла собі навіть знайти місця. Я досі не можу знайти собі місця. Я коли дивлюся на своїх дітей, і він їх теж сильно любить. У мене така одна думка: «Як мені піти додому, і сказати дітям, що тата немає? Що він зник».
Останнім перед виїздом на передову, з 6 на 7 жовтня, військовий озвучив надію повернутися додому живим. Тетяна припускає, що Андрій відчував, що щось станеться, але тоді вона запевнила чоловіка, що все має бути добре, і вони з дітьми триматимуть за нього свої кулаки.
Донька Андрія – Регіна Дога поділилася, що не могла припустити, що її батько колись стане військовим:
«Це мій тато, він на фронті. Пішов служити. Я навіть ніколи не думала, що він піде служити. Я думала, що він постійно буде вдома, нікуди не піде, буде біля нас: біля мами, біля мене, біля братів».
В їх останню зустріч вона просила батька берегти себе, залишатися веселим та дзвонити частіше:
«Коли я дізналася, що він зник – я просто не витримала, я впала на землю, почала плакати».
Дружина військового каже, що діти понад усе мріють отримати дзвінок від батька.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
