Артефакти, знайдені на городах мешканців Кілії, розвінчують історичні «міфи»
Краєзнавець із Кілії Ізмаїльського району Олег Курносов протягом багатьох років займається вивченням стародавньої історії міста, що пережило велику кількість війн та пограбувань, яке двісті років тому було зруйновано вщент, спалене і засипане землею саме російською армією. Але зараз, коли окупанти вчергове намагаються знищити Україну, як ніколи важлива історія рідної землі, пізнання правдивих подій минулого, що дадуть відповіді на багато питань стосовно сучасного, зроблять нас міцнішими, виховуючи патріотичні цінності, додадуть впевненості на шляху до перемоги.
На своїй сторінці в Фейсбук краєзнавець нещодавно намагався розвінчати історичні «міфи» щодо Кілії та відкрити нові сторінки безмежної книги далекого минулого міста.
Олег підкреслює: йому раніше доводилося неодноразово чути про те, що тутешня місцевість зовсім недавно, бо ще якихось п’ятсот років тому назад була дном моря, яке простягалося майже до Татарбунар або Арцизу. З румунського боку, тягнучи ковдру на свій бік, дехто стверджував, що до приходу Стефана чел Маре існувала тільки Кілія правобережна (румунська). А Кілію-Нову начебто заснував господар Стефан Великий, при цьому не підтвердивши жодним доказом існування фортеці часів Молдавського князівства на місці Кілія Веке. Навіть про залишки підстав або якихось зруйнованих фрагментів фортеці нічого не чули, коли як в Кілії лівобережній (українській) місцеві неодноразово потрапляли на залишки підстав фортеці.
«Можу сказати, що всі ці казкові висновки без підтверджень, схожі на пустодзвін, хоча така «антиісторичність» ще більше мотивувала до пошуків втраченого. Тому я не переставав іти далі, доки переді мною не почала висвітлюватися стежка, що привела до глибокого минулого», – наголосив Олег.
За його словами, знахідки, які з’являлися в його археологічній колекції, відносилися до різних періодів, охоплювали величезний проміжок часу. Іноді шари були настільки перемішаними, що на одному рівні опинилися кам’яний предмет неоліту, скіфська стріла, середньовічний солід і навіть морські черепашки, які натякали на те, що колись рівень моря тут був значно нижчим , але згодом трапилося щось жахливе і рівень води значно піднявся, затопивши усю низину сучасної дельти Дунаю, перетворивши її у одне велике озеро Thiagole, поховавши під водою давні поселення та інше.
За підрахунками мешканця Кілії, це могло тут статися приблизно 4,5 тисячі років тому назад. Але згодом рівень води трохи знижувався, залишаючи на поверхні скелети морських істот, черепашок, які біліли на сонці поруч із предметами допотопного віку.
Кілія разом з прилеглою територією бачила не тільки куманів, половців, ординських сотників та генуезьких купців. Древнє поселення на цьому місці приймало колись грецькі кораблі, навантажені амфорами з вином, та перебувало в складі римської провінції Мезія. Олег зізнався, що на своїх городах сучасне покоління Кілії виявляє дуже цікаві артефакти тих часів. Так, один з місцевих мешканців одного разу натрапив на поховання дівчини половецького походження з намистами із черепашок каурі (з Червоного моря) та ще деякими елементами. Нещодавно до кілійського краєзнавця також звернувся чоловік, який показав йому чудовий старовинний браслет. Він розповідав, що помітив цю коштовність, копаючи яму під дерево у власному городі. Браслет виявився повністю цілим, східного походження з датуванням 15-16 століття, зробленим на кшталт візантійського зі срібла чи білону. Подібні прикраси знаходили на Балканах. Цікаво, що Олег також колись знайшов фрагмент схожого браслета в Кілії.
«Всі ці та інші знахідки нагадують нам про бурхливу, насичену подіями історію. Але ми повинні обережно відноситися до спадку, натрапивши на щось стародавнє. Краще звернутися до фахівця і порадитися, бо є досить цінні речи, які можуть стати підтвердженням історичних подій», – зазначив краєзнавець.
Як вже повідомляла інформаційна агенція «Юг.Today», Олег Курносов напередодні Різдва знайшов унікальну срібну монету Римської імперії (347 р. н.е.) часів правління імператора Констанція ІІ, одного з чотирьох синів Костянтина Великого, яку в історичних колах називають «силіквою».
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ
