Американська стрічка про екокатастрофу причорноморського озера Сасик крокує світом

Американська кінорежисерка Андреа Одежинська відзняла стрічку про екокатастрофу озера Сасик, що на Одещині. Документальний фільм «Поверни Сасик в море» буде показаний в програмі фестивалю «зеленого кіно» BNP Paribas, який відбудеться з 14 по 22 серпня в польському місті Краків. Фестивальні заходи будуть доступні як у стаціонарних кінотеатрах просто неба, так і в Інтернеті, соціальних мережах та на платформі VOD. Про це повідомляється на офіційному сайті громадської організації «Зелений лист», передає ІА «Юг. Today».

До цього документальна стрічка побувала на різних міжнародних фестивалях документального кіно. У фільмі використано оригінальні відеоматеріали членів знімальної групи, а також відеоархів керівника ГО «Зелений лист» Владислава Балинського.
Нагадаємо, що зйомки американська кінорежисерка Андреа Одежинська у 2019 році проводила у містах Вилкове, Татарбунари та Ізмаїл, де поспілкувалася з директором Дунайського біосферного заповідника Олександром Волошкевичем, тодішнім начальником Дунайського регіонального управління водних ресурсів Юрієм Махненко, директором Національного природнього парку «Тузловські лимани» Іриною Вихристюк та пересічними громадянами, які десятиліттями страждають від наслідків експерименту ще радянських «перетворювачів природи».


Слід зазначити, що Сасик був морським лиманом. Але на початку 1980-х керманичі СРСР вирішили зробити з нього прісноводне водосховище, щоб використовувати для зрошення прилеглих територій. Лиман відокремили від моря за допомогою дамби довжиною близько 15 км, яку зміцнили бетонними плитами. Новостворене озеро з’єднали з Дунаєм за допомогою каналу довжиною близько 14 км, який біля Дунаю починається монументальним Головним шлюзом.
Передбачалося воду Сасику опріснити завдяки водообміну з Дунаєм. Однак вчені прорахувалися, і солона вода пішла на цінні сільськогосподарські землі, перетворивши величезні площі на солончаки. Збитки досі ніхто не називає. Проте зрошувальні системи (хоча і значною мірою знищені) усе ще перебувають на балансі місцевих підрозділів Держводагентства. Є навіть плани їх відновлення, але це потребує величезних, нереальних у нинішній військовій ситуації коштів. А головне, що попри те, що води хоча таки опріснилася, якість її просто жахлива.
Зміна режиму лимана-озера викликала величезні зміни клімату, гідрологічного режиму та способу життя місцевого населення. Збільшилася захворюваність, пішли за водою усі кліматичні якості, погіршився клімат, відбулося підтоплення верхів’я лиману (там, де впадають річки Сарата та Когильник), руйнуються (вітрова та водна ерозія) береги.

Не можна сказати, що українська влада всі ці роки байдуже дивилася на проблему Сасика. Ще у 2009 році Одеська обласна рада прийняла рішення щодо створення робочої групи з розробки та реалізації проєкту «Відновлення екосистеми морського лиману Сасик шляхом будівництва з’єднувального каналу та реабілітації прилеглих територій». Навіть були виділені гроші на розробку техніко-економічного обґрунтування роздамбування.
Кабінет міністрів України Постановою №757 від 18 серпня 2010 року створив Міжвідомчу комісію з розв’язання питання доцільності та наслідків ліквідації греблі на озері Сасик. В рамках проєкту «Аладін» визначені потенційні інвестиційні джерела для створення туристичного комплексу на базі Сасика. На жаль, нічого із запланованого не було виконано.
Ще одну спробу одеська влада зробила в 2015 році. Депутати Одеської обласної ради ухвалили рішення «Про відновлення екосистеми морського лиману Сасик та реабілітацію прилеглої території». На розробку всього комплексу робіт із роздамбування водоймища «шляхом будівництва сполучного каналу Сасик-Чорне море» Одеської обласної адміністрації дали час до 31 травня 2016 року. Але аж через чотири роки була проведена лише міжвідомча нарада.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ