Приклад життєлюбності та оптимізму: дві мешканки Болграда відзначили дев’яносторічний ювілей
Цього тижня, з різницею у два дні, своє 90-річчя відзначили дві мешканки Болграда – Уїліана Максимівна Клименко та Мотрона Костянтинівна Кучеренко. Ювілярок за традицією приїхали привітати Болградський міський голова Сергій Димитрієв, його перший заступник Андрій Гарвалов та заступник Ганна Мунтянова, повідомляє інформаційне агентство «Юг.Today» з посиланням на Болградську міську раду.
Першою вітання приймала Уїліана Клименко. Жінка відзначила свій почесний ювілей 18 березня. Уїліана Максимівна зустрічала гостей разом із рідними, поза увагою яких не залишається ніколи.
«Дай Бог усім таких дітей та онуків, як у мене!», – одразу ж зазначила ювілярка. І, правда, всі четверо дітей, шестеро онуків та дев’ять правнуків не забувають про свою Берегіню, навіть ті, хто сьогодні не живе поряд. Всі вони відповідають їй любов’ю, на яку ніколи не скупилася їхня мама та бабуся.
Народилася Уїліана Максимівна в українському селі Красненьке Рибницького району, тоді ще Молдови, у багатодітній родині. До Болграда потрапила в 1954-му. Сюди її до себе забрав брат. Тут вона і створила свою міцну родину. Багато років працювала у колгоспі, на заслужений відпочинок вийшла зі сфери торгівлі. Але відпочивати не звикла. Адже в будинку завжди була робота.
Сама Уїліана Максимівна рано втратила матір – жінку вбило під час Другої світової, та й сама ювілярка отримала поранення. Однак вона не втратила оптимізму. А ще вона щиро співчуває оточуючим її людям.
«Знаю – сьогодні молодим непросто, можливо, навіть важче, ніж нам було, тому я бажаю не лише своїм дітям та онукам – здоров’я та миру, а й усім-усім молодим людям! І дожити до моїх років в оточенні турботи та кохання!», – каже Уїліана Максимівна.
Мотрона Костянтинівна Клименко, приймаючи вітання та подарунки від керівництва Болградської міської ради, наголосила на тому, що для неї цінний не подарунок, а увага.
«Мені дуже приємно, що, доживши до такого поважного віку, я не позбавлена турботи та кохання з боку своїх близьких», – продовжила жінка.
Народилася Мотрона Костянтинівна, тоді ще Младінова, 20 березня 1933 року у селі Жовтневе Болградського району на вулиці з мелодійною назвою – Зарічна.
До Болграда переїхала у зв’язку із заміжжям. Однак, на жаль, жінці довелося пізнати багато випробувань. Померла ії рідна донька, в Одесі живе єдиний рідний по крові онук. Але жінка не нарікає на самоту. Адже сьогодні вона мешкає з однією з трьох дочок свого пасинка Бориса Заїмова.
Так склалося, що 43 роки тому ювілярка стала для нього матір’ю, а він для неї – сином, на якого вона щодня чекає в гості.
«Спробуй тільки не зайти до неї – отримаєш наганяй», – усміхається чоловік, який дійсно дуже дорогий її серцю, як і його діти з онуками. Загалом у Мотрони Костянтинівни – 6 онуків та 8 правнуків, які всі для неї палко кохані та рідні.
«Дай Бог усім таких дітей, вони жодного разу не образили мене за всі ці роки», – розповідає жінка.
Від поганих думок та розпачу її завжди рятували не лише рідні, а й робота. Двадцять років пропрацювала вона у міському готелі, де нині розташовано абоновідділ КП «Горводоканал». За сумлінну працю їй було надано звання «Ветеран праці».
Не цуралася жінка домашньої роботи – все встигала. І 11 соток городу скопати, і обов’язково зробити до півтонни смачного якісного бессарабського вина.
«У мене немає гріха – ніколи не розбавляла вино водою. Адже цей продукт має бути справжнім, як Бог дав», – ділиться секретом аматор-винороб Матрона Костянтинівна.
Сьогодні вона на город вже не ходить, вино не робить. Не той вік, та й рідні проти, щоб вона напружувалася. А ось вийти на щоденну прогулянку – ритуал обов’язковий.
«Зупинятись у нашому віці не можна, треба рухатися, рух – життя», – зазначає ювілярка.
«Живіть ще довго – у здоров’ї, мирі та радості! Ви є прикладом життєлюбства, який важливо передавати молодому поколінню», – побажали ювіляркам гості.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
