У Сараті краєзнавці закликають селищну раду перейменувати одну з вулиць на честь видатного земляка-вченого

Вчора, 4 січня, краєзнавці Сарати Білгород-Дністровського району оприлюднили звернення до голови громади Вікторії Райчевої з пропозицією перейменувати одну з вулиць селища на честь ім’я видатного вченого Фрідріха Кнауера, професора Київського університету, санскритолога, доктора порівняльного мовознавства, уродженця населеного пункту.

З такою ініціативою виступила завідувачка Саратського історико-краєзнавчого музею Любов Клим, передає інформаційна агенція  «Юг.Today».

За її словами, ця назва допоможе зберегти пам’ять про талановитого вихідця селища , який досяг високого наукового ступеня, переслідувався російською імперією за національною ознакою, був реабілітований урядом УНР, але помер у вигнанні у місті Томськ.

Окрім того, Любов Клим навела біографічні дані видатного вченого.

Фрідріх Кнауер, лютеранин, народився 3 серпня 1849 року в Сараті Аккерманського повіту Бессарабської губернії в сім’ї колоніста Готліба Йоганнеса Кнауера, що переселився до населеного пункту в 1822 році. Фрідріх закінчив початкову школу, а потім Саратське Вернеровське центральне училище. Два роки викладав в Тарутинської школі і одночасно був домашнім учителем. До грудня 1871 року він самостійно удосконалив свої знання в російській та древніх мовах, одночасно працюючи педагогом.

Після селища Тарутине він рік провів знову в Сараті, потім півтора року викладав в лютеранській школі Бердянська. Тут йому пощастило вивчати стародавні мови під керівництвом пастора Людвіга Целлера. З 1871 по 1877 рр. Кнауер навчався на богословському факультеті Дерптського університету (тепер м. Тарту Естонія). В серпні 1877 року зміг перейти на історико-філологічний факультет Дерптського університету. У січні 1880 року був зданий іспит для отримання ступеня кандидата порівняльного мовознавства. У серпні, маючи стипендії, відправився до Німеччини для наукових занять. Протягом трьох років Кнауер слухав лекції з порівняльного мовознавства, санскриту та німецької мови в Єні у видатних вчених. Магістерська робота з порівняльного мовознавства, написана в Єні, була представлена до захисту в Дерпті 27 вересня 1882 року. Там через два роки Кнауер захистив дисертацію на ступінь доктора порівняльного мовознавства.

Службова кар’єра почалася незабаром після захисту магістерської роботи: був приват-доцентом в Дерптському університеті. З 1886 року зайняв місце екстраординарного, а потім – ординарного професора по кафедрі порівняльного мовознавства і санскриту в університеті св. Володимира в Києві. Кнауер очолював кафедру до 1912 року.

У 1905 році серед небагатьох київських професорів Кнауер підписав знамениту «Записку про потреби освіти», відому як «записку 342 вчених», про необхідність демократичних перетворень в системі освіти росії. В 1909 році удостоєний звання заслуженого професора.

Наукові інтереси Кнауера були пов’язані не тільки з санскритскою мовою і порівняльним мовознавством. Його цікавила давня історія Русі і походження самого слова «Русь». У квітні 1888 року він проводив розкопки курганів на річці Сарата. Неодноразово брав участь в роботі міжнародних конгресів орієнталістів, виступав з доповіддю на 11 археологічному з’їзді, що проходив в Києві в 1889 році.

Після тридцяти  років роботи в університеті Кнауер був виведений зі штату, але продовжував читати лекції та вести практичні заняття. З відомих робіт йому належить підготовлене в співавторстві з професором В. Ф. Міллером і випущене у 1891 році «Керівництво до вивчення санскриту. Граматика, тексти і словник». Інша робота Кнауера  «Підручник санскритської мови» (1908 р.), за визнанням фахівців, був і досі залишається найвдалішим підручником з санскриту.

Кнауер був одружений на лютеранці Антоніні-Вільгельміні Карлівни Бондфельдт (уродженці Риги), мав шістьох дітей: двох синів (Зігфрід, Гельмут,) і чотирьох дочок (Ільзе, Фріда, Ерна і Нанда). З 1907 року родина переважно проживала в Німеччині.

Війна застала професора з сім’єю в Німеччині. Старші діти (Зігфрід і Ільзе) на той час навчалися на медичному факультеті Йенського університету. Професору вдалося одному повернутися в Росію, а дружина і діти залишилися в Єні під наглядом поліції в якості інтернованих. Після повернення Кнауера до Києва, за звинуваченням в прогерманських настроях, 24 грудня 1914 році 65-річний Кнауер був заарештований, а потім направлений в Томськ. Тоді в роки Першої світової війни в росії проводилась антинімецька кампанія. Особливістю російської пропаганди було включення російських німців в число ворогів. До таких «внутрішніх ворогів» був віднесений і заслужений професор Київського університету Ф. І. Кнауер.

Сам Кнауер і його колеги вели боротьбу за повернення його до Києва. Але професор захворів і помер в Томську 22 грудня 1917 року, де і був похований.

Нащадки Кнауера живуть в Німеччині.

Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ