Вони тримають енергетичний фронт: про те, як в умовах війни працюють співробітники «Укренерго»
«Наслідки обстрілу вже ліквідують енергетики». Такі слова ми чуємо майже щоденно, і майже одразу після чергового ворожого «прильоту». У щоденних повідомленнях ЗМІ зазначають, що енергетики працюють цілодобово. А інколи відновлювальні роботи затримуються через великий обсяг мінування або пошкоджень. Але що ж саме роблять ремонтники, і чому так довго? Напередодні професійного свята – Дня енергетика – НЕК «Укренерго» зібрала кілька історій, які дають відповідь на ці питання.
«Потрапляли під обстріли у полі, сховатися ніде, бігли до лісосмуги… так швидко, напевно, ніколи не бігали. Поруч з нами розривались снаряди. На наших очах після обстрілу падала опора, обривався провід. Земля тремтить, а ми поруч зовсім», – згадує начальник лінійної дільниці Олег.
У таких надзвичайно важких умовах бійці енергетичного фронту відновлюють пошкоджені обстрілами росіян лінії електропередач. Так змінилася робота представників колись суто цивільної професії «енергетик» після 24 лютого.
Першими на огляд трас ліній електропередачі після її пошкодження, прибувають фахівці з лінійного обладнання, або, більш звично для енергетиків, «лінійник». Огляди та обходи ліній майже щодня, субота, неділя, негода, виїзд о 07:00, повернення о 19:00 – бригада лінійної дільниці працює 24/7.
«На один прогін опор у 300 метрів витрачаємо приблизно годину. Все залежить від «знахідок» саперів та роботи військових. За саперами йдемо слід у слід. За сигналами саперів та звуком міношукача навчились розпізнавати небезпеку. Потім вертаємось і проходимо другу колію, щоб за нами могла проїхати ремонтна техніка», – розповідає Олег.
Спільно з саперами проходять всю територію пішки, знаходять місце аварії та фіксують пошкодження. Бригада із 7 фахівців обслуговує 20 ліній загальною довжиною понад 700 км, більшість з яких знаходиться поблизу лінії зіткнення на південному сході України.
«Щодня на машині проїжджаємо до 250 км. Огляд займає багато часу, рухаємось повільно, але поспішати не можна – надто ризиковано. Спочатку йдуть сапери – слідом крок у крок за ними ми, оглядаємо провід, трос, підходимо до опори. Прилад сигналить – ми зупиняємось, далі працюють сапери. Жодного разу не було без «знахідок». Територія просто нашпигована мінами, розтяжками, залишками нерозірваних снарядів. Зазвичай на одну міну сапери витрачають хвилин 15. Та був випадок, коли розміновували більше як годину: орки під одну міну поклали ще одну. Наші це розгледіли та все знешкодили.
Коли працюємо у полі, то є наш «нуль», наша передова. Багато небезпечних випадків, останній злякав навіть саперів: пройшли, ледве не зачепивши розтяжку – тонкий дріт було натягнуто між стійками опор – спрацював міношукач, усі залишились цілими», – розповідають енергетики.
Після цієї небезпечної підготовчої роботи на місце виїжджають ремонтні бригади та приступають до відновлювальних робіт, щоб повернути світло у наші домівки.
Вони загинули при виконанні своїх обов’язків
«То було пекло на землі», – згадує побачене після ракетного обстрілу підстанції електрослюсар Сергій, колега працівників, які загинули, виконуючи свої обов’язки.
«У цій війні ми втрачаємо найцінніше – наших людей, наших енергетиків», – кажуть у НЕК «Укренерго».
28 березня загинув Олександр Фіров. Він разом з іншими хлопцями у складі однієї з бригад лінійників ремонтував критично важливу лінію на Київщині, вкотре побиту ворогом. Потрапили під шквальний обстріл, ховалися у вирвах від вибухів, але на, жаль, Олександр загинув.
11 вересня від ракетного удару по підстанції на Харківщині загинули диспетчер Світлана Курілович та електромонтер Олександр Холодний.
Світлана Курилович більше 20 років пропрацювала на підстанції – спочатку електромонтером, останні роки – диспетчером. Досвідчена, відповідальна та цілеспрямована людина, завжди привітна до людей.
А 26-річний Олександр Холодний прийшов працювати на підстанцію 2 роки тому, майже відразу після завершення навчання у Харківському політехнічному університеті. Молодий енергійний чоловік з жагою до практичних знань, ініціативністю, а також безмірною жагою до життя, яке так раптово обірвали рашисти.
17 жовтня російські терористи вбили Олександра Шабаршина, диспетчера електропідстанції на Сумщині. Це був ракетний обстріл о 5-й годині ранку. Ще двоє енергетиків в цей день були поранені.
Олександру було 61. Вже рік як на пенсії. Досконало знав і любив свою роботу, тому продовжував працювати на підстанції.
Олега Горак, начальника відділу протиаварійної роботи, загинув під час окупації.
Віддали своє життя на свободу України на фронті: Олег Пекар, диспетчер підстанції у західному регіоні; Вадим Заволінковський, електромонтер підстанції у південному регіоні; Євгеній Кіщенко, електромонтер з ремонту повітряних ліній електропередачі підрозділу «Будівництво і ремонт»; Олег Косовненко, тракторист у транспортному відділу підрозділу «Будівництво і ремонт».
«Наш біль невимовний. Ми завжди будемо пам’ятати, якою високою ціною боремося та перемагаємо. Вшановуємо пам’ять наших колег. Не забудемо, не пробачимо росіянам наші важкі втрати», – кажуть в «Укренерго».
Тепер такі робочі будні у наших енергетиків.
Десять кілометрів бездоріжжя, обабіч дороги – розтрощені САУ, танки, розстріляні легкові автівки, повсюди – уламки артилерії, ракет та «Обережно! Міни». Це шлях до важливої магістральної лінії електропередачі на деокупованій території.
Протягом кількох місяців тут велися жорстокі бої, і навіть після розмінування саперами ділянок, трапляються смертельні знахідки – вибухівка, яку підкладають рашисти під міни або нерозірвані снаряди. І це треба враховувати, бути в стократ обережнішими та обачними, а ще – зважати на кожну деталь поруч та працювати з вкрай обмеженими можливостями – ходити і їздити тільки там, де можна.
Бригада працювала на трьох ділянках лінії: лагодили провід, грозозахисний трос та замінювали опори, на 30-метровій висоті (це як 13-й поверх будинку) міняли елементи конструкції. Та найскладніше було замінити металеву опору, яка зігнулася навпіл через обстріл.
Ігор, начальник відділу лінійного обладнання Будівельно-ремонтного центру так розповідає про що їм треба було зібрати 40-метровий металевий конструктор (про опору), який має сотні схожих елементів і кожен з них має бути на своєму місці. І це без креслення, тому що опора була демонтована з іншої лінії, доставлена на місце у розібраному вигляді. Конструкція кожної анкерної, навіть типової опори, різниться. Виконання такого завдання потребує високого рівня кваліфікації, лінійників, які можуть його виконати, одиниці. А майстер Роман та бригадир Микола зібрали. Для цього знадобилось шість днів. Своїх колег Ігор називає дуже відповідальнми хлопцями. І додає, що всі наші лінійники, без перебільшення, спеціалісти високого класу. Опору встановлювали на шарніри та піднімали бульдозером і краном, виявляючи злагодженість, точність і майстерність.
«Ми прагнемо якнайшвидше повернути світло в кожну українську домівку, докладаючи максимум зусиль. Коли з’являється світло – це робота наших енергетиків-ремонтників, – додають в «Укренерго».
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
