Бібліотекарка з Аккермана отримала Гран-прі всеукраїнського конкурсу, розповівши вражаючу родинну історію та поділившись бабусиним рецептом
Цьогоріч вже втретє було реалізовано громадську ініціативу «Пиріг Незалежності – 2026»: українці долучилися до створення нової національної традиції. Мета – об’єднати українців навколо спільного символу свята, який народжується не указами чи постановами, а завдяки участі тисяч родин, громад, бізнесів, культурних інституцій та українських спільнот у всьому світі.
Гран-прі конкурсу «Мій пиріг Незалежності – 2026» отримала Світлана Влезко, бібліотекарка бібліотеки імені Лесі Українки з Білгород-Дністровського. Фахівчиня стала переможницею внутрішнього конкурсу бібліотеки. А тепер отримала визнання й на національному рівні. Про це повідомляється на сторінці Жива сучасна бібліотека – БФ Бібліотечна країна у Фейсбук, передає видання «Південь сьогодні».
Заливний пиріг із капустою Світлани – родинний рецепт, що передавався від її бабусі Євдокії. Її історія – про жінку, яка пережила сталінські репресії, була ув’язнена й відправлена до таборів, але зберегла любов до кулінарії та вміння готувати навіть у найважчих обставинах.
Рецепт пройшов крізь покоління – і зрештою опинився на конкурсі Пиріг Незалежності. Саме ця історія особливо відгукнулася журі: у ній є пам’ять, сила, тяглість поколінь і наша здатність берегти своє навіть крізь найскладніші часи.
Рецепт Світлани пройшов крізь покоління, щоб одного дня стати частиною нової історії. Таких історій цього року було понад 1500. У кожній – своя пам’ять, свій край, родина, спільнота чи мрія.
Тож знайомимо вас з усіма переможцями «Пирога Незалежності – 2026».
«Пиріг від Сил оборони» – Зефірка, військовослужбовиця Сил спеціальних операцій.
«Пиріг від жінок-підприємиць» – Євгенія Крилова, м. Кременчук, із пирогом «Щука».
«Пиріг від молоді» – Роман Носов, м. Лебедин, Сумська область.
«Пиріг від спільнот» – Опішнянська громада, с. Глинське, з пирогом з опішнянськими сливами.
«Родинна історія» – родина Богдана Гаврилишина з медовим шифоновим пирогом.
«Візитівка регіону» – Юлія Сущенко із локальним куяльницьким пирогом із солеросом.
Окремі спеціальні призи від партнерів отримали Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка та Будинок милосердя з Кривого Рогу.
Наше видання вже публікувало допис Світлани Влезко про її бабусю Євдокію Кожухаренко (Іванову). Повторюємо вражаючу історію без змін ще раз для тих, хто раніше не ознайомився:
«Мій Пиріг Незалежності
Що таке Незалежність? Для країни? Для окремої людини?
Для всіх – це свобода! Свобода вибору своєї дороги, своїх дій, напрямку свого життя. І у всіх цей вибір різний!
Тому і «Пиріг Незалежності» для кожного з нас буде єдиним і неповторним, своїм!
Головний пиріг в моїй родині – це заливний. Його випікають з різною начинкою, але головною завжди була капуста.
Заливний пиріг з капустою. Це не простий пиріг, це – хліб життя!
Пироги, різні рулети, булочки та іншу смачну випічку в нашій родині завжди випікала моя бабуся – рідна тітонька моєї мами, яка виростила мене і мого брата. Звали її Євдокія, народилася вона у 1912 році в невеличкому селі неподалік Аккерману. Закінчила тільки один клас румунської школи, а в 14 років після сварки з батьками пішла з дому. В найми, на тяжку роботу. Але у неї був талант до куховарення і гарні вчителі. Її цінували! Вона працювала кухаркою в родині грецького консула в Аккермані, у відомої балерини в Бухаресті. Була родина, чоловік. Але щось не склалося. І вона повертається додому, в Бессарабію, в Аккерман.
Кінець 30-х років, всі мешканці Бессарабії дивляться на інший берег Дністра, де вирує інше життя, люди живуть в іншій країні, про яку говорять, що вона вільна і незалежна, і прості люди там хазяї. Пропаганда з Радянського Союзу працювала на той час добре. І вона, молода жінка – Євдокія Кожухаренко в березні 1940 року переходить по Дністровському лиману державний кордон Румунії з Радянським Союзом. Вона дуже хотіла жити в вільній країні і бути вільною людиною!
Але!… Була заарештована і звинувачена у шпигунстві. Отримала рік тюрми і 6 років таборів.
«Карлаг»– Карагандинський виправно-трудовий табір (Казахстан, десь в районі озера Балхаш). В таборі через деякий час Євдокія стала кухаркою: готувала їжу для в’язнів і намагалася зробити її якомога смачнішою і поживнішою. Ті страви, які вона готувала (дуже прості) рятували людям життя! За рахунок того, що постійно перевищувала норму вкладених у страви продуктів, вдавалося приготувати більше, влітку потайки від охорони вибиралася на поля (їх навкруги було багато) і теребила і набивала торби різними злаками, з яких потім варила смачну кашу.
Я пам’ятаю, бабуся розповідала, що люди були неймовірно вдячні, цілували руки за її роботу. А люди в таборі були різні: багато було інтелігентних, дуже освічених: письменники, актори, педагоги, національності теж були різні, зокрема було багато поляків.
І ось цей заливний пиріг з капустою був для всіх святковим пирогом, який нагадував про Батьківщину, рідний дім і надавав сили витримати все і жити далі!
На жаль, не все бабуся мені розповідала, такі були часи, але головне я запам’ятала і це мене дуже вразило. Ставлення бабусі до людей, їх відношення до простої кухарки і велике бажання всіх бути вільними і незалежними!
Рецепт заливного пирога з капустою:
Кефір (кисле молоко) – 300 г, капуста – 400 г
Яйце – 2 шт., цибуля – 1 шт.
Цукор – 1 ч.л., морква – 1 шт.
Сіль – 0,5 ч.л.
Сода – 1 ч.л.
Олія – 1 ст.л.
Тісто зробити як густа сметана, частину вилити в форму, зверху тушковану капусту, і ще зверху вилити залишки тіста . Посипати кунжутом. Випікати 40-45 хвилин при 180 градусах.
Смачного! Від моєї бабусі і від мене!
Друзі, поділіться і ви своїм пирогом!»
