В Ізмаїлі в останню путь провели захисника України Ігоря Андрєєшина, який загинув у січні 2025 року
18 серпня у місті Ізмаїл відбулося прощання із захисником України, солдатом Ігорем Андрєєшиним. З 6 січня 2025 року воїн вважався зниклим безвісти. Родина захисника до останнього сподівалася отримати звістку, що Ігор живий. На жаль, відповідно до постанови про ідентифікацію особи 10 серпня 2026 року було офіційно встановлено факт його загибелі.
Ігор Олегович народився 28 березня 1987 року в Ізмаїлі. Був старшим сином у родині. Навчався у школі №2, а після її закінчення вступив до професійного училища №7, де здобув фах столяра. Працював за спеціальністю, згодом опанував будівельну справу.
Його згадують як працьовиту, відповідальну і доброзичливу людину. Мав «золоті» руки, добре розбирався в техніці, любив автомобілі. За охайність і любов до порядку побратими навіть дали йому позивний «Чистюля».
Важливе місце в житті Ігоря посідала родина. Він був турботливим сином, братом, другом і батьком. Особливо цінував час із сином: разом вони грали, майстрували та ходили на риболовлю. Захисник завжди допомагав близьким, був для родини надійною опорою.
Крім того, захоплювався спортом — займався боксом і боротьбою, грав у футбол. Любив риболовлю, автомобілі та сучасну музику.
Він долучився до лав Збройних Сил, щоб захистити від ворога майбутнє власного сина та рідної країни. Військову службу проходив на посаді старшого стрільця десантно-штурмового батальйону.
Побратими згадують його як чуйного, принципового та відповідального воїна, людину слова і честі. Він користувався повагою серед товаришів по службі та до останнього залишався вірним військовій присязі.
Останній зв’язок із рідними був 18 грудня 2024 року. Тоді Ігор повідомив, що його підрозділ вирушає на передові позиції. Понад півтора року його рідні чекали на звістку. На жаль, 6 січня 2025 року поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області рф унаслідок штурмових дій противника його життя обірвалося.
Героя поховали на Алеї Слави Нового кладовища Ізмаїла.
Дмитро ЄФИМОВ
