Чому Одесу свого часу називали «жовтим містом»
Події, про які піде мова у цій публікації, відбувалися на початку XIX сторіччя. А сама стаття створена пресслужбою Одеської міської ради за матеріалами книги Катерини Глаголєвої «Дюк де Ришельё», передає видання «Південь сьогодні».
Економічний бум Рішельє миттєво змінив побут Одеси. На зміну бідному містечку приходив європейський лоск. Найкраще атмосферу тих років передає збережений опис вантажу французького торгового судна, яке пришвартувалося в Одесі у 1803 році з Марселя.
Ось що везли в місто, де ще рік тому не було стільців:
«283 бочки червоного вина, 334 бочки відбірного вина, 47 бочечок оливкової олії, 250 ящиків мила, 30 ящиків сиропу, ящик шоколаду, 8 кошиків італійських макаронів, три ящики з книгами, ящик із парасольками, 4 ящики годинників із маятниками, фарфор, дзеркала, плюмажі (пір’я для капелюхів), парфуми та незгораюча шафа».
Парасольки, парфуми та шоколад! Місто відчуло смак розкішного життя.
Паралельно стартувало шалене будівництво. Тільки за 1803 рік в Одесі звели 150 нових будинків. Матеріалу в степу не було, тому почали використовувати місцевий понтичний вапняк (ракушняк), який виходив пластами на поверхню в балках. Його пиляли просто з-під землі.
Через специфічний теплий колір цього каменю Одесу почали називати «жовтим містом», а каменоломні дуже швидко перетворилися на знамениті одеські катакомби. Чиновники та купці почали активно заселяти узбережжя, будуючи елегантні вілли.
А сам Дюк? Дюк працював без відпочинку. Ремесло градоначальника виявилося справою не для лінивих.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
