Дитячі садки та елегантні «вбрання» у шлюбний період: у нацпарку на Одещині мешкає колонія кваків
У Національному природному парку «Тузлівські лимани» з’явилися перші пташенята квака (або нічної чаплі) — одного із найзагадковіших і найцікавіших представників родини чаплевих, які прилетіли у кінці березня до Одещини з Африки. У нацпарку наразі є одна невеличка колонія цього виду, про що розповів співробітник НПП «Тузлівські лимани» та еколог Іван Русєв, передає видання «Південь сьогодні».
Свою українську назву «квак» птах отримав за характерний голос. На відміну від більшості чапель, які є доволі мовчазними, квак у сутінках або вночі видає різкий, гучний і трохи хрипкий звук, який дуже нагадує жаб’яче квакання або вороняче крякання. Латинська назва Nycticorax перекладається ще поетичніше — «нічний ворон».
Крім того, поки інші чаплі активно полюють удень, квак чекає заходу сонця. У них дивовижно великі, карміново-червоні очі, які чудово адаптовані для бачення в темряві.
Квак не бігає за здобиччю. Він годинами стоїть нерухомо на заломах очерету, притиснувши голову до плечей, і чекає, поки риба чи жаба підпливе ближче. Потім слідує блискавичний кидок.
Дорослі птахи мають дуже елегантне забарвлення: темно-сіра або чорна з металевим блиском спина і шапочка, біле черево та попелясті крила. Але головна їхня окраса з’являється у шлюбний період: на потилиці у кваків виростають 2–4 довгі, вузькі, білі пір’їни, схожі на стрічки і мають назву егретки. Вони слугують для приваблення партнерів і шлюбних демонстрацій. Під час залицяння забарвлення ніг птахів змінюється з жовто-зеленого на яскраво-рожеве або навіть червоне.
Молоді кваки досягають дорослого вбрання лише на третій рік, тож виглядають абсолютно інакше, ніж батьки.
«Вони буро-коричневі, рясно вкриті білими та вохристими цятками. Це ідеальний камуфляж, який дозволяє молодій чаплі повністю розчинитися на тлі сухого очерету чи гілок верби, рятуючи її від хижаків. У студентськи роки я закільцював більше 5000 кваченят у дельті Дністра і отримав цінні данні про трасу прольоту і місця зтмівлі птахів в Африці-Малі, Чад, Нігер», — поділився Іван Русєв.
Кваки — колоніальні птахи. Вони часто гніздяться великими колоніями разом з іншими чаплями (малими чепурами, жовтими чаплями) та бакланами на деревах або у густих чагарниках біля води. Коли пташенята трохи підростають, але ще не вміють літати, вони вилазять із гнізд і спритно лазять по гілках, чіпляючись лапами та навіть дзьобом. Вони збиваються у своєрідні «дитячі садки» (групи), але батьки безпомилково знаходять і годують саме своїх малят, орієнтуючись за голосом.
Ці птахи дуже прив’язані до багатих на рибу та амфібій водно-болотних угідь із густою прибережною рослинністю. Присутність та успішне гніздування кваків у плавнях, лиманах та дельтах річок є ознакою здорової та багатої екосистеми з високим рівнем біорізноманіття.
«Війна лякає і турбує кваків. У першій рік повномасштабного вторгнення кваки від потужних бомбардувань і інших шумів війни покинули попередню колонію гніздування і знайшли нове місце в лісочку диких маслин на піщаному пересипі Чорного моря», — розповів еколог.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з допису Івана Русєва
