Дорогою у Болградському районі пересуватися скоро можна буде лише на віслюках

Наприкінці минулого року жителі села Дмитрівка Городненської громади взялися за лопати і самотужки розпочали ремонт дороги, яка веде, ні, не до Риму, а до сусідньої Нової Іванівки Арцизької громади. Відрізок дороги, про який йдеться, є частиною траси місцевого значення, що зрештою виводить подорожуючих до магістралі Одеса-Рені. Тобто цим шляхом люди доїжджають до обласного центру.

Слово «траса» для характеристики ділянки дороги, що з’єднує Дмитрівку та Нову Іванівку, аж надто гучне. Це журналісти видання «Південь сьогодні» можуть стверджувати з повною впевненістю після відзнятого у грудні репортажу з місця подій.

Зйомці тоді передувала наша розмова з ініціатором та одним зі спонсорів ремонтних робіт – Євгенієм Борлаком. Днями ми знову зв’язалися з активістом, аби дізнатися, що за цей час змінилося. Адже тоді керівництво села і громади сподівалося, що навесні ремонтом автошляху має зайнятися Служба місцевих автомобільних доріг. Ба більше, десь там вже лежить і чекає мільйон гривень, вже давно виділений на ремонт дороги громадою.

«Нічого не змінилося. Тоді люди зібрали двісті тисяч, ще сто виділив один з народних депутатів, який побажав не афішувати своє прізвище. Тоді ми закупили 400 тонн усього – бетону там дробленого, тощо… Залишок коштів ми ось нещодавно використали – засипали жахливу ділянку метрів у тридцять на самому виїзді з села. Якби нічого не робили, ми б не перезимували. І це не тільки мої слова. Якщо б зараз продовжити, придбати ще б 300-400 тонн, то це було б чудово. Але все так само: чекаємо… Буде, невідомо коли… Голова громади каже: «ми пам’ятаємо, ми намагаємося». Ось сьогодні спілкувалися. Але конкретної відповіді немає. А гроші, про які я кажу, ті двісті тисяч, зібрали дідусі-бабусі, молодь, пару невеликих фермерів взяли участь. А ті, які мають дуже навіть добрі прибутки, ніякої допомоги не надали. А могли б. Може вони в чомусь іншому й допомагають. Але я продовжую над цим питанням працювати, я постійно нагадую старості, голові громади. Але… Є можливість знайти ще пару сотень тонн щебня, є техніка, але вони цього не роблять. Я задоволений тим, що ми зробили. Зробили разом з односельцями. Бо якщо усе це взагалі запустити і потім починати з нуля… Це було б набагато важче», – зазначив Євгеній.

Далі ми зателефонували голові Городненської громади Миколі Богоєву. І теж спитали про «мільйон».

«Я був у Службі місцевих автомобільних доріг. Питання вирішується. Зараз ми тут ще хочемо дійти з Нових Троян до Дмитрівки, там лишилося два з половиною кілометра. А щодо тієї дороги, то ми дали минулого року мільйон, як і обіцяли. Але поки… Ну ось я там був у минулий четвер. Спілкувалися з Куриленко (Олег Куриленко, директор ДНТ «Служба місцевих автомобільних доріг» – Авт.). Незрозуміло з цією дорогою, незрозуміло, яке фінансування буде. Наш мільйон – його дуже мало. Основні витрати мають бути від Служби. Ми можемо тільки співфінансування надати. А там на усе мільйонів сім-вісім треба. А то й усі десять. Це щоб хоча б щебеневе покриття якесь зробити. Про асфальт ми не говоримо. Дорога до Нових Троян – вона теж на балансі Служби місцевих доріг. Ми вже три роки робимо ремонт доріг у громаді, і надаємо співфінансування 50 на 50. Але там поки теж зараз ніяких робіт не відбувається. Ми дивитимемося, яку суму у нас буде можливість виділити на дороги. Бо у нас ще й інші об’єкти – дитсадки, школи, будинки культури, благоустрій… Теж є проблеми в селах у різних установах. А виходить, що левову долю свого бюджету ми маємо віддати на дороги. Вони по сорок років не ремонтувалися. Дорога до Нових Троян трохи краща. Ми свого часу обробили її фрезером, закоткували. Зараз там більш-менш, тож хочемо вже асфальтове покриття, щоб люди там могли спокійно їздити в Болград, в лікарню… швидка щоб могла доїжджати. І на дорогу з Дмитрівки до Нової Іванівки теж хочемо у цьому році щось виділити. Але ми можемо виділити, а в області знову грошей не буде. Поки от своїми силами. Навіть сьогодні вранці спілкувалися. Може попросимо фермерів, щоб вони ще закупили дроблені залишки бетону і підсипати. Дорога, звичайно, у жахливому стані. За можливості хлопці там потроху засипають, потроху-потроху… І трактор громади там працював. Я в усі двері, в усі інстанції стукаю… Бо у нас реально, коли утворилася громада, практично ніде не було доріг. І ми з цього почали. В установах дахи текли… Школи, садочки…» – поділився роздумами і проблемами громади Микола Дмитрович.

Ближче до вечора нам вдалося зв’язатися ще з одним жителем Дмитрівки, який не стоїть осторонь від вирішення проблеми. Іван – водій автобуса «Дмитрівка-Одеса». Під час нашої зйомки у грудні він теж допомагав односельцям з лопатою в руках. І сам одразу ж надав 10 тисяч гривень для закупівлі матеріалів.

«Все що ми робили, то все … За зиму все розбилося. Ніхто ні про що зараз не думає. Зараз я, як сухо, їжджу полями. А коли дощ, то це страшно. І чи не кожного дня я на СТО. Нас двоє водіїв. Один зранку виїздить з села, інший – з Одеси. Я тоді гроші дав, він – таку ж суму. Це в той же вечір, коли Женя запропонував ремонт робити. І в автобусі потім людей просили, щоб на ремонт скидалися. Бо самі ж бачать, що відбувається. І скажу я вам, пенсіонери скидалися, а фермери є, що й копійки не дали. Це ті, що своїми фурами взимку дорогу розбивали – зерно вивозили, селітру завозили. Таке ставлення до цієї дороги. Не знаю, як воно буде. І всі мовчать. Женя теж втомився, він один. Ну у нас там підтримки дві-три людини. Не потягнемо ми фінансово. Там техніка, як техніка. У Жені вона є. Купували ми цей бетон, цей щебінь. Ви ж бачили, як ми те каміння руками укладали. А так працюємо. Що вдома сидіти? І люди просять. Оцей шматок дороги між поворотом з Нової Іванівки до Дмитрівки я позавчора під час дощу їхав 55 хвилин. Там зверху ніби мило утворилося, і машину просто носило колією. Приїдьте, будь ласка. Покажіть, що нічого у нас не змінилося. Ми після вашого приїзду ще пару разів збиралися, але вже меншою кількістю. Потім ще меншими групами працювали. Деякі знаєте як кажуть? Ми цією дорогою не користуємося, хто користується – той нехай і ремонтує. Ну типу, що дорога на Нові Трояни, на Болград для них важливіша. Але ту ж селітру вони завозять звідси, з Арциза, через Делень, Новоселівку. Нікому і нічому вже не вірю. Доки сам не розпочнеш… А вони дивляться, що люди самі роблять. І нащо тоді вкладатися? Все йде за течією… Село велике, гарне. Йому розвиватися і розвиватися», – виказав свою думку Іван.

Увечері нам перетелефонував староста Дмитрівки Кирило Греков, з яким нам не вдалося зв’язатися вдень.

«Після вашої зйомки тоді розпочалися дощі. І майже весь наш труд зійшов нанівець. Для легкових авто там зараз майже немає можливості проїхати. Потрібна спецтехніка. Ми вже вам розповідали, що зверталися до голови обласної адміністрації. Зараз, вже навесні, я телефонував депутатам Вадиму Шкаровському та Олегу Капсамуну. Вони відповіли, що тримають питання цієї дороги на контролі. Ми зараз вже не сподіваємося на депутатів… Вони минулого року погодилися, щоб їхні квоти по мільйону пішли на цю дорогу, але в області це перекрили. І ось зима, і ви бачили… Цьогоріч ми знову звернулися до них. І ще звернулися до генерала Паласа (уродженець Дмитрівки, бригадний генерал Збройних Сил України – Авт.), навіть до нього… Зверталися до усіх через районного депутата Христофора Пєткова. А що буде? Ось я вчора був на нараді з головою громади. Він каже, що кожного разу, буваючи в Одесі, зустрічається з керівником Служби місцевих автомобільних доріг. Але все залежить від того, чи будуть гроші. Все залежить від обласної адміністрації. З нашого боку, з боку громади, ми розглядаємо можливість додати до того мільйону ще кошти з тих, що лишилися в бюджеті з минулого року. Не усі, звісно, бо є ще багато чого фінансувати. Але з нашого боку, і з їхнього… Я бачив, що роблять дорогу біля Василівки. Нам асфальт, як там, вже не треба. Нам хоч би проїхати щоб можна було, як між Новою Іванівкої та Деленью, Деленью та Теплицею. Я днями їхав в Арциз тією дорогою, там більш-менш. А у нас ці вантажні машини, які важать по тридцять-сорок тонн, усі ті каміння, що ми акуратно поскладали, вони у багнюкі роз’їжджаються у різні сторони. І з того, хто що дав, ось на останні гроші в місці, де закінчується село і розпочинається ця дорога, позасипали. Там днями автобус навіть застряг. Мені зателефонували, поки я трактор відправив, там проїжджав хтось і той автобус витягнув. Було б дуже непогано, якщо б цю статтю побачило керівництво обласної адміністрації», – поділився наболілим Кирило Костянтинович.

Від себе додамо, що у грудні жителі Дмитрівки дійсно вийшли ремонтувати цю дорогу гуртом. І ми на свої очі бачили, як вони укладали каміння голими руками.

Але чи надовго, слухаючи обіцянки, які не виконуються, люди зможуть зберегти цей ентузіазм? І головне, як їздити, якщо дорога остаточно зруйнується? Хіба що на симпатичній віслючці, яку ми показували у нашому сюжеті.