Вперше з початку повномасштабного вторгнення у Гагаузії пройшла акція на підтримку гагаузів Одещини

1 березня у Комраті (Молдова, Гагаузька автономія) відбувся «Марш миру». Учасники виступили із закликом до припинення війни росії проти України та заявили про солідарність з українським народом та гагаузами України. Про це у Фейсбук розповіла журналістка Radio Moldova Komrat Олена Челак, передає видання «Південь сьогодні».

Ініціаторка заходу – гагаузька письменниця, тюрколог та мовна активістка Ґюллю Каранфіл – зазначила, що метою «Маршу миру» було показати: гагаузи підтримують жертву агресії — Україну, з якою їх пов’язує майже 300 років спільного проживання та сусідства.

«В Українській Бессарабії мешкає близько 40 тисяч гагаузів, наших кровних братів. В Україні живе моя рідня: тітка, її діти та онуки. Вже 4 роки народ страждає від вибухів та холоду. Але ми, гагаузи, на жаль, лише сьогодні змогли зустрітися на площі та вголос висловити свою солідарність. Ми за мир!», – зазначила Ґюллю Каранфіл.

Етнічний гагауз з України Іван Капсамун (уродженець села Виноградівка Болградського району, журналіст та військовий – Ред.) додав, що гагаузи Молдови та України є одним народом, і «ми повинні жити в єдності, незважаючи на те, що нас поділяє кордон».

«Нас поєднує наша історія, мова та культура. москва використовує наших молдавських гагаузів, нацьковує нас один проти одного. Дякую за перший крок зближення гагаузів України та Молдови», – заявив Іван Капсамун.

«Тюрський народ – миролюбний народ. З великою радістю приєднуюсь до вас і, як сказав Ататюрк, «Yurtta sülh, Cahanda sülh» (Мир у всьому світі)!», — наголосив Алі Інан із Туреччини.

«Я буваю в різних країнах, і коли йдеться про війну, то кажуть, що гагаузи не підтримують Україну, а навпаки, вони на боці агресора. Мені доводиться доводити, що не всі гагаузи за росію. Є багато адекватних людей, частина яких не змогла сьогодні вийти з нами. Вони просто бояться показати, що вони мислять інакше, ніж більшість», – зазначив Аґас Маммадлі.

Екс-депутатка Народних зборів Гагаузії, журналістка Катерина Жекова каже, що цей марш став символом солідарності.

«Ми, гагаузи, досі не спромоглися висловити свою солідарність. За чотири роки у нас змінилося два башкани. Ніхто не зробив ніякої заяви. Сьогодні ми разом це зробили. НІ ВІЙНІ! ТАК МИРУ! Гагаузи України, ви наші брати, а Гагаузія і ваш дім! Нехай не вибухають ракети на сусідній, братній Україні. Мир Україні та Молдові!», – заявила Катерина Жекова.

Олена Челак пише, що «ось уже чотири роки йде повномасштабна війна росії проти України, але в Гагаузії досі дуже багато людей, які не розуміють, що відбувається.

«Вони не називають війну – війною. Для них це спеціальна військова операція. Ми маємо відкрито говорити про те, що відбувається, і боротися з дезінформацією, яка затьмарює розум», — висловила свою думку наша колега з Гагаузії.

Журналістка та громадська діячка Ната Чеботар заявила, що пишається учасниками акції. За її словами, слова засудження війни мали прозвучати від влади Гагаузії, проте цього не сталося «ні на рік початку війни, ні пізніше».

«Нам соромно за те, що всі ці роки гагаузька влада не знайшла в собі сил засудити російську військову агресію проти України та засудити війну, в якій гинуть, зокрема, гагаузи. Вони не нападали на росію — вони боронили свою землю, свою Батьківщину, своїх дітей, свої будинки. Ми вийшли сьогодні підтримати наших братів-гагаузів України та сказати їм, що Гагаузія — це і їхній будинок теж, бо більше ніде у світі у гагаузького народу немає своєї автономії», — зауважила журналістка.

На своїй сторінці у Фейсбук Ната опублікувала наступний допис:

«Я пишаюся кожним із тих, хто сьогодні був на площі у Комраті. Дякую всім, хто прийшов і висловив підтримку гагаузам України та всьому українському народу!

Ми всі 4 роки практично щодня писали про це на своїх сторінках, сподіваючись, що ця нелюдська війна закінчиться якнайшвидше. Слова, які сьогодні були вимовлені вголос, мали виходити не від журналістів чи громадянських активістів, а від влади Гагаузії. Але цього не сталося ні в рік початку війни, ні через рік, ні через три роки, ні сьогодні. Ми вийшли сьогодні підтримати наших братів-гагаузів України та сказати їм, що Гагаузія — це і їхній будинок теж, бо більше ніде у світі у гагаузького народу немає своєї автономії.

І відповідаючи на критику в спину: ні, нам не соромно за те, що нас сьогодні було так мало: зате це був вільний вибір, поклик серця, без «заохочень» та «стимулів», як звикли багато хто.

Нам соромно за те, що всі ці 4 роки гагаузька влада не знайшла в собі сил засудити російську військову агресію проти України та засудити війну, в якій гинуть, зокрема, гагаузи. Вони не нападали на росію – вони захищали свою землю, свою Батьківщину, своїх дітей, свої будинки. Цієї війни взагалі не було б, якби не ненаситний російський диктатор, який сьогодні однією рукою пише співчуття з приводу «відсутності моралі» у тих, хто усунув іранського лідера, а іншою рукою продовжує вбивати жінок, старих та дітей в Україні…

Не буду нікого тегати в цій публікації, але всі, хто сьогодні був з нами, просто знайте: я вами пишаюся і пишаюся тим, що ви не боїтеся говорити вголос те, про що мовчать 96% населення регіону, навіть якщо вони й не погоджуються з політикою нинішнього гагаузького керівництва.

Так, це правда: часи не обирають. Але завжди можна вибрати, на якому боці жити це життя. І ми вибираємо бік добра та світла».

Учасники акції зазначили, що мають намір продовжувати подібні зустрічі, щоб заохочувати відкритий вираз думок та солідарність із жертвами війни.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА