Як війна в Україні вплинула на екологію та економіку по іншу сторону Дунаю: репортаж французьких журналістів з румунської частини дельти
16:04 07/11/2025
«Біологи та місцеві жителі спостерігають за прямим та непрямим впливом війни в Україні на фауну та флору біосферного заповідника Дельта. Про це пише газета Le Monde, журналісти якої побували в Кілія-Веке – місті в дельті Дунаю, де проживають 1700 жителів. Репортажем французьких колег поділилися у HotNews.ro, передає видання «Південь сьогодні».
Щоб дістатися до Кілія-Веке, потрібно сісти на човен з Тулчі та плисти понад три години рукавом великої європейської річки. Це невеликий рибальський порт, що складається зі старих будинків та кількох багатоквартирних будинків часів комунізму, розташований у самому серці цього регіону на краю Європи, де річки та канали протікають через озера, ліси, острівці та зарості очерету, перш ніж впасти в Чорне море. Такої Кілію-Веке побачили французи.
Журналісти нагадують, що дельта Дунаю – одна з найкраще збережених екосистем такого роду у світі – була внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1991 році. Тоді їй було надано статус транскордонного біосферного заповідника, що охоплює 5200 квадратних кілометрів.
Рай, зруйнований війною
Тут сформувалося кілька крихких екосистем, які забезпечують притулок майже 3 000 різновидів рослин та 4 300 видів тварин, включаючи понад 300 видів птахів.
«У цьому маленькому «куточку раю» завжди жив 50-річний Мірча Гібан, президент місцевої асоціації рибалок та гордий нащадок меншини українців, які оселилися в цій місцевості кілька століть тому.
Але з лютого 2022 року цей «рай» порушений війною в сусідній Україні. Кілію, українське місто з населенням близько 20 000 мешканців, видно на протилежному березі, приблизно за 200 метрів по прямій лінії», – пише Le Monde у репортажі, зробленому після візитів до Кілія-Веке, Сфинту-Георге та Тулчі однією з її спеціальних кореспонденток Марін Ледюк.
Незважаючи на це, Кілійський рукав Дунаю став одним із пунктів входу для вантажних суден, що прямують до річки та з неї, а морський рух зріс майже втричі з літа 2022 року, продовжує свою розповідь Le Monde.
Французьке видання також пише, що кораблі знищують рибальські сіті, розставлені вздовж їхнього маршруту, і для деяких рибалок стало практично неможливим продовжувати свою роботу. Пан Гібан повідомляє про втрату майже «від 20% до 30%» свого звичайного улову.
Біорізноманіття дельти, яке вже перебуває під загрозою через зміну клімату та діяльність людини, що призвели до пересихання озер протягом літа, також страждає від непрямих наслідків війни. Гібан спостерігає за скороченням популяції осетрів, виду, що знаходиться під охороною, у Кілійському рукаві дельти.
«Раніше я завжди помилково ловив цю рибку в сітки, а потім випускав. Зараз їх майже не залишилося», – сказав він газеті Le Monde.
Таке зауваження також зробив Юліан Нічерсу, науковий директор Національного інституту досліджень та розвитку дельти Дунаю (INCDD) у Тулчі, для якого війна є «системним шоком», що ризикує загострити існуючі кліматичні загрози в довгостроковій перспективі.
«У випадку з осетровими, вони є першими жертвами [глобального] потепління через втрату зв’язку між озерами та засолення територій, де вони розмножуються. Але це правда, що морський рух та вибухи, особливо шум, можуть впливати на них, і не лише на цей вид», – пояснив біолог французькій газеті та своїй аудиторії.
Пластикові відходи в рукавах Дунаю
Ще одним наслідком збільшення морських перевезень є збільшення кількості відходів уздовж узбережжя та в каналах, якими часто курсують вантажні судна. На пляжі Сфинту-Георге, останньому рибальському селі в кінці іншого рукава дельти, на горизонті видно десятки кораблів. Іноді вони чекають два-три тижні, перш ніж увійти у Сулинський водний шлях, щоб дістатися до портів Дунаю. Тут місцеві жителі та біологи помітили зростання кількості пластикових відходів та побутових пакетів у воді з літа 2022 року, які, на їхню думку, викидають безпосередньо з суден.
Спеціальний кореспондент Le Monde також поспілкувався з 61-річним Ніколае Унку, який каже, що збирає сміття щоразу, коли їде на риболовлю в море. Він став свідком цього поширення, «яке досягло піку після руйнування української Каховської дамби » на річці Дніпро в червні 2023 року. Тонни уламків потім скинули в Чорне море, і течія, що рухалася зі сходу на захід, значну його частину несла до диких пляжів дельти. Хвилі також викинули вздовж узбережжя морські міни та залишки дронів.
Окрім цих відходів, кілька рибалок у морі та в Кілійській протоці повідомили про «плями» моторного масла, ймовірно, розлитого вантажними суднами. Хоча вони й повідомили про це владі, «нічого не було зроблено», зазначають журналісти Le Monde.
«Однак довести та підтвердити походження цих відходів і забруднення складно, навіть якщо джерела в адміністрації заповідника визнають, що вони знають про проблему», – пише французька щоденна газета.
Зі свого боку, пан Нічерсу скаржиться на брак ресурсів та дозволів для проведення досліджень та вимірювання впливу війни, «як це має бути». За словами директора INCDD, визначення забруднення, спричиненого бомбардуваннями або морським судноплавством, стало складним завданням: дослідники мають обмежений доступ до Кілійського рукава дельти та більше не можуть використовувати спостережувальні дрони на всій території.
Пелікани знаходять притулок у румунській частині заповідника
З українського боку, посадовці, відповідальні за заповідник, стверджують, що доступ до певних ділянок дельти суворо заборонений з початку війни. Тому, за їхніми словами, вони не можуть оцінити шкоду, завдану бомбардуваннями флорі та фауні. Однак, вони кажуть, що спостерігали «набагато менше пеліканів», які, «здається, знайшли притулок на румунській стороні».
Екологічні неурядові організації намагаються якомога краще виконувати свої проекти. Це стосується організації Rewilding Ukraine, яка реалізує програми відродження дикої природи та екологічного відновлення. У дельті Дунаю неурядова організація вселила водяних буйволів, які, за словами керівника команди, керуючої проектом, Михайла Нестеренка, «почуваються добре».
Громадська організація також близька до завершення проєкту з відновлення з’єднання озер дельти, які були засипані за радянських часів. Процес затримується через труднощі з пошуком спеціалізованого обладнання, а також «людей для копання каналів, оскільки багато хто з них виїхав або був завербований», додає пан Нестеренко. Він наголошує, що це «важливі» проєкти для місцевих громад, які, за його словами, підтримують проєкти відновлення та охорони природи.
