На Одещині живе птах, який будує для майбутніх «дружин» до дванадцяти гніздечок

15:22 25/10/2025

Волове очко – справді дивовижний птах, маленький тілом, але велетенський «характером». Фактами про мініатюрного представника фауни Одещини, а також цікавинками з фольклору щодо цієї пташки у Фейсбук поділився житель Балти Юрій Балагула, передає видання «Південь сьогодні».

Волове очко – один з найдрібніших птахів в україні та Європі. Його вага становить всього 8–12 грамів, а довжина тіла — 9–10 см. Меншим за нього є лише золотомушки. Та попри свої крихітні розміри, волове очко має один з найпотужніших голосів серед птахів відносно своєї маси. Гучність його складної та дзвінкої пісні може досягати 90 децибелів. У перерахунку на вагу, його спів у 10 разів гучніший за крик півня.

Латинська назва птаха Troglodytes troglodytes дослівно означає «той, що мешкає в печерах». Це пов’язано з його звичкою нишпорити у темних, вологих місцях, під корінням дерев, у густих чагарниках та серед хмизу в пошуках їжі.

волого очка є полігамними, тобто один самець може мати кілька партнерок на своїй території. Щоб привабити самиць, він будує не одне, а до 6-12 гнізд-заготовок. Коли самиця прибуває на територію самця, він показує їй усі збудовані ним кулясті гнізда (зазвичай з моху, листя та трави). Самиця обирає те, що їй найбільше до вподоби, і вже сама вистеляє його зсередини м’яким пір’ям та шерстю для майбутніх пташенят.

Через свій надзвичайно швидкий метаболізм та постійний рух, волове очко змушене їсти майже безперервно. Птах живиться комахами, павуками та дрібними безхребетними. У холодну погоду пташка може загинути від голоду, якщо не знайде їжу протягом кількох годин.

Однією з найвпізнаваніших рис птаха є його короткий, рудий хвіст, який він майже завжди тримає піднятим вертикально вгору.

Волове очко дуже вразливе до сильних морозів. Щоб пережити холодні зимові ночі, птахи вдаються до соціальної терморегуляції: вони збираються у великі групи (іноді понад 60 особин!) і тісно притискаються одне до одного у якомусь затишному місці (шпаківні, дуплі, гнізді).

А загалом це надзвичайно енергійний, рухливий і «нервовий» птах. Він рідко сидить на місці, постійно перелітаючи з гілки на гілку, нишпорячи у підліску з характерним тріскотінням.

Через свою вразливість до холоду, популяції волого очка можуть зазнавати катастрофічних втрат (до 75% і більше) під час особливо суворих та сніжних зим. Однак вони швидко відновлюють свою чисельність завдяки високій плодючості.

Цей маленький птах залишив глибокий слід у культурі багатьох європейських народів, включно з українцями.

Найвідоміша легенда про волове очко, що сягає корінням часів Езопа, розповідає, як воно стало королем птахів.

Одного разу птахи вирішили обрати собі короля. Ним мав стати той, хто злетить найвище. Усі птахи кинулися вгору, але найвище за всіх, звісно, піднявся могутній орел. Коли він досяг межі своїх сил і вже готувався проголосити себе переможцем, з-під його крила випурхнуло крихітне волове очко, яке весь цей час ховалося в орлиному пір’ї. Воно піднялося ще на кілька метрів вище, ніж орел, і гучно заспівало, проголосивши себе королем.

Титул «короля птахів», або «маленького короля», закріпився за птахом у багатьох мовах. Наприклад, німецькою він Zaunkönig — «король тину».

В Україні, як і в багатьох кельтських (Ірландія, Уельс) та германських культурах, волове очко вважалося священним птахом. Вбивство волого очка або руйнування його гнізда вважалося страшним гріхом і приносило нещастя. Існувало повір’я, що в того, хто це зробить, «всохне рука» або його худоба перестане давати приплід. Його гніздо біля хати, навпаки, вважалося добрим знаком, оберегом від блискавки та зла.

В Україні цього птаха часто називають «кропив’яник», оскільки він любить ховатися у густих заростях кропиви. Також поширені назви «воловик» або «горішок».

Вважалося, що його гучний спів віщує зміну погоди. Якщо кропив’яник голосно «тріщить» у чагарниках – чекай дощу або бурі.

Фото пташки Юрій зробив у Балті. Але на Одещині волове очко живе і в інших регіонах, зокрема в Нацпарку «Тузлівські лимани».