У Києві гагаузи представили свою культуру: чому їх слід визнати корінним народом України

15 жовтня у Дипломатичній академії України відбувся День гагаузької культури, організований Асоціацією гагаузьких товариств за підтримки Міністерства закордонних справ України, передає видання «Південь сьогодні».

День гагаузької культури відвідали міністр закордонних справ України Андрій Сибіга з дружиною, лідери кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров, посол Туреччини в Україні Мустафа Левент Більген, посол Азербайджану в Україні Сеймур Мардалієв та понад 30 представників іноземних дипломатичних служб в Україні держав ЄС та тюркомовних країн, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, ректор Ізмаїльського державного університету Ярослав Кічук. Гагаузьку спільноту представили голова Асоціації гагаузьких товариств України Юрій Дімчогло, науковці, бізнесмени, активісти та культурні діячі гагаузького народу.

Під час заходу неодноразово лунали слова, що нова історія розвитку нашої держави є і історією розвитку гагаузького народу в Україні. Адже українська держава з часів набуття незалежності підтримує розвиток національних спільнот, вбачаючи в них союзників у розбудові української нації, незалежно від походження багатокультурного суспільства країни. Гагаузи своєю працею, наснагою та гагаузькою наполегливістю роблять значний внесок у розвиток різних секторів і напрямів своєї держави. Тому гагаузи, як ніхто інший, сьогодні мають право на статус корінного народу, що сформувався на території України.

Зазначимо, що згідно із законом «Про корінні народи Україні», корінним народом може називатись спільнота, яка тісно повʼязана походженням з певною територією, становить меншість серед її населення та не має власної держави. Також є носієм самобутньої мови та культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи. Чи має гагаузький народ одержати статус корінного? Так, без сумнівів. Про це й говорили у Києві під час Дня гагаузької культури.

Історія гагаузького народу

Академік, член-кореспондент НАН України Сергій Сегеда у своїй доповіді «Гагаузи України: етногенез, повернення на батьківщину предків, сьогодення» провів екскурс історією гагаузів та підкреслив, що вона тісно пов’язана з Україною, зокрема з Буджаком.

Сергій Петрович підкреслив, що з наукової точки зору більш обґрунтованою є версія, за якою предками гагаузів є середньовічні тюркомовні кочівники, які прийшли в Добруджу і суміжні регіони з Північного Причорноморʼя і Наддніпрянщини, тобто, теренів сучасної України. Тюркські племена, які контролювали причорноморські степи аж до пониззя Дунаю, включали печенігів і огузів, котрих на Русі називали торками, Перша інформація про появу цих тюркських племен в межах України датується 889 роком. В другій половині ХІ ст. до них доєдналися нові багатолюдні племена тюркомовних степовиків – половці, або кумани, які відтіснили печенігів з їх володінь і володарювали степовою зоною Причорноморʼя та Приазовʼя аж до татаро-монгольського нашестя.

Починаючи з 40-х років в ХІ ст. з різних причин і за різних обставин частина тюркомовних племен Середньої Наддніпрянщини та Північного Причорноморʼя вирушила в Задунав’я на болгарські землі, які тоді входили до складу Візантійської імперії.

Тривалий час головним осередком формування гагаузів залишалась північно-східна Болгарія, звідки в кінці XVIII – на початку ХІХ ст. вони переселилися на територію сучасної Молдови і України. Першими селами на території Одеської області, де жили гагаузи, стали Кубей, Каракурт, Курчі, Єнікьой, Єскі Троян, Сатилік Хаджи, Дмитрівка, засновані в 1809-1821. Значна кількість гагаузів проживала в цей час і в селищі Болград.

Як розповів Сергій Сегеда, важливим джерелом інформації, яка стосується походження гагаузів, є дані мовознавства. Спроби окремих дослідників довести ідентичність турецької та гагаузької мов не мали успіху. Натомість переважна більшість вчених вважає гагаузьку мову окремою мовою з власними лексичним складом і особливостями граматики.

Отже, гагаузи живуть в Україні та Молдові понад два століття, де після запровадження у 1957 році. писемності на основі кириличного алфавіту завершився останній етап етногенезу цього народу і розпочалася історія його літературної мови. З 2008 року писемність гагаузької спільноти України здійснюється на латиниці.

Згідно з переписом 2001 року, в межах України нараховувалось близько 32 тисяч осіб гагаузької національності. Більшість з них проживає в Болградському районі Одеської області, де після проголошення незалежності нашої держави створено належні умови для розвитку культури цього етносу. Нині гагаузьку мову та літературу вивчають учні 60-ти початкових та старших класів чотирьох шкіл району. В 2007 році в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка були організовані курси перепідготовки вчителів гагаузької мови. 2016 року на кафедрі тюркології Інституту філології цього навчального закладу була відкрита спеціальність «Гагаузька мова та література». Виходять друком підручники і посібники гагаузької мови.

Успішно розвивається гагаузька література в Україні, зʼявилися перші переклади на гагаузьку мову творів української літератури. Значний суспільний резонанс мав переклад поезій Тараса Шевченка та Лесі Українки, здійснений гагаузькою письменницею і науковцем Тудорою Арнаут.

В шести селах Болградського району на базі Будинків культури створено музичні ансамблі, деякі з яких отримали звання «народних» і не раз успішно гастролювали на сценах України і зарубіжних країн, а саме в Туреччині, Болгарії, Молдові, Грузії, Азербайджані тощо. Сергій Сегеда зауважив, що починаючи з 1990-х років велику допомогу в розвитку освіти та культури гагаузької спільноти надає уряд Республіки Туреччини.

У своїй промові Сергій Сегеда підкреслив, що українські гагаузи роблять величезний внесок у розвиток України. Також науковець нагадав, що представники гагаузької спільноти вже порушували питання про надання їй статусу корінного народу України, однак не знайшли підтримки серед депутатів Верховної Ради.

«Згідно з міжнародним правом, цьому статусу відповідають «автохтонні етнічні спільноти, які сформувалася на території України, є носіями самобутньої мови і культури, мають традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлюють себе корінними народами України, становлять етнічну меншість у складі її населення і не мають власного державного утворення за межами України». Цим критеріям в Україні повністю відповідають тюркомовні кримські татари, караїми і кримчаки. Що ж до гагаузької спільноти, то, згідно з історичними свідченнями, її етногенез розпочався і завершився на теренах України і Молдови, саме тут була запроваджена її писемність і створені належні умови для розвитку її культури. Гагаузи не мають власного державного утворення за межами України, їх майже не залишилось в Болгарії і значно зменшилась чисельність в Греції. Це означає, що гагаузька спільнота України має підстави сподіватись на отримання статусу корінного народу нашої держави після повторного обговорення цього складного питання в стінах Верховної Ради за участю етнологів і фахівців з міжнародного права», – висловив сподівання Сергій Сегеда.

Розвиток національного й культурного руху гагаузів в Україні

Під час заходу голова Асоціації гагаузьких товариств України Юрій Дімчогло підкреслив, що Україна завжди підтримувала розвиток національних спільнот, зокрема гагаузів. Так, ще з 90-х років сучасна українська держава відкрила на базі відділу Одеського обласного державного телебачення гагаузьку національну програму «Ана тарафи», незмінним головним редактором якої стала українська гагаузка Надія Маленкова. А також почала видавати книги для гагаузів України, а згодом і навчальні посібники для вивчення мови. У цій атмосфері державної підтримки наприкінці 90-х років починає формуватися українсько-гагаузький національно-культурний рух. Так, у червні 1998 року в Одесі було створено громадську організацію Національно-культурне товариство «Бірлік» (що означає «єдність»), засновану вже покійним професором права Іллею Каракашем. Сьогодні це перше й найстаріше національно-культурне гагаузьке товариство очолює заслужений лікар України Петро Волков.

У 2007 році у Києві гагаузами, які проживають у столиці України, було створено громадську організацію «Союз гагаузів України». Її очолив київський гагауз Василь Келіогло разом із професоркою тюркології, українською гагаузкою Тудорою Арнаут. Також у ті роки була створена громадська організація «Кардашлик» (що означає «братство») у місті Рені Ізмаїльського району Іваном Стадніковим, яка активно працює й донині. У 2018 році було засновано громадську організацію «Гагаузлар» Артемом Булгару.

28 червня 2018 року, на честь 20-річчя створення гагаузського громадського руху в Україні, усі ці чотири організації підписали меморандум про створення «Асоціації гагаузських товариств України». На сьогодні її очолює двічі депутат Одеської обласної ради та двічі штатний радник голів Одеської обласної державної адміністрації Юрій Дімчогло.

Паралельно з розвитком гагаузського руху в Україні у 2017 році була видана книга «Історія гагаузів України». Це результат спільної восьмирічної праці відомого гагаузького історика й просвітителя, родом з України, який нині проживає в Республіці Молдова та працює в Академії наук Молдови – Степана Булгара спільно з Юрієм Дімчогло. Сім років роботи в сільських архівах дали свій результат – у 2017 році вийшла ця книга, яка й досі є найповнішим та найоб’ємнішим виданням про гагаузів України.

Гагаузи-сучасники відомі своїм вагомим внеском у розвиток України

Юрій Дімчогло зазначив, що у розвитку національного й культурного руху в Україні гагаузи проявили себе як видатні особистості в багатьох галузях розвитку української держави. Вони стали відомими у спорті: тренер національної збірної України з вільної боротьби Ігнат Грек; двічі чемпіон Європи та двічі срібний призер світу з таїландського боксу Михайло Васіліогло, який сьогодні є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та захищає Батьківщину в Сумській області та чемпіон світу з пляжної боротьби і бронзовий призер чемпіонату Європи з вільної боротьби Семен Радулов.

У медицині: заслужений лікар України Петро Волков, а також заслужений лікар України, професор і доктор наук, повний кавалер ордену «За заслуги» та ордену Ярослава Мудрого, головний лікар Одеської міської клінічної лікарні № 11 Микола Турчин.

В економіці – директор відомого на всю Україну одеського підприємства «Стальканат», колишній депутат Одеської міської ради Віктор Бороган.

В науковій діяльності дуже відомий професор Борис Драганов – соратник українського вченого Бориса Патона; академік Академії наук вищої освіти України, а також засновник гагаузького руху в Україні, професор юриспруденції Ілля Каракаш, який на початку 90-х років був першим секретарем посольства України у Туреччині у місті Анкара, з 1997 року влився у колектив Одеської національної юридичної академії, пізніше був депутатом Одеської обласної ради, а згодом і ректором Міжнародного гуманітарного університету у місті Одеса. Ілля Іванович є автором десяти навчальних посібників та п’яти підручників у сфері права. На жаль, він не пережив covid, але для всіх гагаузів він залишиться основоположником гагаузького руху в Україні та прикладом щирої любові до своєї нації.

У правоохоронних органах України самий відомий українець гагаузького походження – генерал Національної поліції України Анатолій Бахчиванжи, а в лавах Національної гвардії України відомий українець гагаузького походження, генерал Олег Гарчу.

Гагаузи – захисники України

Історично гагаузи завжди були добрими воїнами, підкреслив Юрій Дімчогло. Ще за часів Київської Русі «узи» і «торки» – предки гагаузів – мали військові угоди щодо охорони її південних кордонів. Після переселення на Балканські землі, за Дунай, вони також служили воїнами-найманцями Візантійської імперії та охороняли її північні кордони. І зараз, у важкі часи для своєї Батьківщини, гагаузи показують себе як гідні воїни Збройних Сил України.

Понад чотирьох сотень українців гагаузького походження сьогодні захищають країну в лавах ЗСУ. Серед них відомі випадки, коли на захист Батьківщини вирушають цілі родини. Так, із п’яти братів родини Паласів, уродженців гагаузького села Дмитрівка Болградського району, четверо сьогодні захищають державу. Є випадки, коли воюють батько та син як, наприклад, родина Гергіолго – батько Михайло Петрович, який, на жаль, зник безвісти у боях під Соледаром, та син Володимир, що продовжує боронити нашу державу в лавах ВМС України. Також є приклад родини Сакали із села Кубей Болградського району, з якої воюють два брати та їхня сестра – підполковник медичної служби Людмила Сакали. На заході був присутній відомий український журналіст Іван Капсамун, колишній редактор всеукраїнського видання «День», який з першого року війни пішов добровольцем на фронт, був пресофіцером 35 окремої бригади морської піхоти України, отримав важкі поранення і зараз проходить курс реабілітації.

Юрій Дімчогло у своїй промові навів приклади героїчних подвигів гагаузьких воїнів:

«Командир взводу «Джавелін», воїн із позивним «Гагауз» – Степан Драганов. Сьогодні ми вже можемо назвати його ім’я, хоча раніше воно було засекречене через його результативність – лише за перший рік війни він знищив понад 40 одиниць ворожої техніки. Також – полковник медичної служби Ілля Гайдаржи, який із 2014 року був головним лікарем мобільного військового госпіталю під Маріуполем, а нині очолює відділення травматології Одеського військового госпіталю і щоденно проводить десятки операцій.

На жаль, ми маємо загиблого Героя України, нагородженого посмертно Івана Кедика.

І найвищий за званням воїн-гагауз, Герой України – бригадний генерал Микола Палас».

Чому гагаузів слід визнати корінним народом України

Протягом усієї історії становлення Української держави та боротьби за її незалежність гагаузи завжди були поруч з українським народом, тому що вони є його частиною.

«Вкладають свій труд, наснагу та гагаузьку наполегливість у розвиток різних секторів і напрямів своєї держави. Тому гагаузи, як ніхто інший, сьогодні мають право на статус не просто національної спільноти, а на статус народу, що сформувався на території України. Адже саме тут, на території сучасної України цей народ почали називати гагаузами. За часів Київської Русі їх називали «узами» та «торками», а після повернення у XVIII столітті Російська імперія тривалий час не визнавала їх як гагаузів, називаючи «болгарськими колоністами». Лише у ХХ столітті на території України їх почали офіційно називати гагаузами, виокремлюючи як окремий народ. Але, на жаль, сьогодні гагаузька мова з різних причин (урбанізація, непопулярність тощо) виходить з вжитку у місцях компактного проживання гагаузів України та мова внесена ЮНЕСКО до переліку вимираючих мов.

Виходячи з цього було б доцільним внесення гагаузів та, можливо, і Приазовських урумів, як доповнення до переліку корінних народів України. Тому що сьогодні, в першу чергу, це не питання надання статусу корінного народу, а це питання виживання гагаузького етносу та мови в Україні!», – підкреслив Юрій Дімчогло.

Підтримав цю думку і присутній на заході міністр закордонних справ України Андрій Сибіга:

«Гагаузи — невід’ємна, інтегрована, органічна частина українського суспільства. Сьогодні вже справедливо було б говорити про поширення на гагаузьку спільноту дії Закону «Про корінні народи України»».

Альона ХОДАРЧЕНКО, фото – сторінки у Фейсбук Міністерства закордонних справ України та Юрія ДІМЧОГЛО, відео – Дмитро ЄФИМОВ, Тетяна СТАНЄВА