Котловинці усім селом провели в останню путь захисника України Володимира Жандарова

Як ми вже повідомляли, 8 вересня під час бойового завдання під населеним пунктом Грузьке Покровського району Донецької області загинув уродженець гагаузького села Котловина Ренійської громади Володимир Ігорович Жандаров. Двадцятивосьмирічний солдат був єдиною дитиною у матері. Одним із 35 котловинців, які захищають країну від агресора у лавах Збройних Сил України та 37-м героєм Ренійщини, який повернувся сьогодні назавжди додому «на щиті».

Володимир Жандаров народився 10 січня 1997 року. Закінчив у 2014 році Котловинську школу, а згодом Одеський коледж комп’ютерних технологій. Працював в Одесі майстром із ремонту комп’ютерної техніки. У Збройні Сили був мобілізований у квітні 2025 року. Останній раз він телефонував матері увечері 7 вересня… «Мамо, у мене все чудово, ти за мене не переживай, себе бережи. Я завтра обов’язково знову подзвоню. Скоро війна закінчиться, і ми повернемося додому», – сказав він прощаючись.
Не зателефонував. Чотири дні очікувань. І звістка, що його вже немає.


Сьогодні мешканці села Котловина, друзі, вчителі, однокласники, представники місцевої влади – в.о. Ренійського міського голови Іван Стадников, секретарка Ренійської міськради Оксана Єфименко та перша заступниця міського голови Людмила Чакир провели в останню путь Володимира Жандарова, який навіки повернувся до свого рідного села, віддавши за нас найдорожче, що мав – життя.

Цього дня все село схилило голову у глибокій скорботі. Велике горе об’єднало всіх людей, які прийшли попрощатися та провести його в останню путь. У сільському храмі благочинний церков Ренійського округу, настоятель Свято-Миколаївського храму с. Новосільське Архімандрит Петро (Марку) у співслужінні духовенства громади розпочали молитовне відспівування загиблого воїна. Також молилися за втіху матері, родичів та всіх мешканців села, скорботних про втрату молодого хлопця.

Після богослужіння процесія попрямувала на сільський цвинтар. Жалобну процесію жителі села зустрічали та проводжали як до храму з дому, так і на цвинтар живим коридором із розгорнутими в руках синьо-жовтими прапорами, навколішки та схиливши голови.
«Боляче. Ця велика втрата не тільки для матері, а й для всього села, особливо для тих, хто добре знав цього світлого хлопця, який дуже любив життя, свою маму, друзів, сусідів і котрий мав дуже багато планів на майбутнє. Це непоправна втрата для всієї України.
Дуже шкода втрачати таких молодих хлопців у розквіті сил. Це неправильно. Це майбутнє держави, наш генофонд. Господи, коли все це закінчиться? Знаю Володю як дуже хорошого сина для мами та учня для вчителів, надійного друга для однокласників, порядного хлопця, чесного, справедливого, скромного, компанійського. Таким він залишиться назавжди у нашій пам’яті, – сказала мені під час богослужіння староста села Олена Яманді, – Котловина вже чотири дні плаче за першим своїм загиблим сином-героєм. Але народ, який навколішки зустрічає своїх героїв, ніколи не стане на коліна перед окупантом. Молимося за Україну! Згадаймо у молитвах Володю та всіх, хто віддав своє життя у цій проклятій війні, тих, хто вже не побачить схід та захід сонця. Помолімося і віритимемо тим, хто сьогодні бореться за те, щоб схід сонця побачили майбутні покоління. Помолімося і сподіватимемося, що троє наших земляків, які вважаються зниклими безвісти, живі і повернуться до своїх родин…»


З прощальним словом виступили ветеран російсько-української війни, підполковник у відставці, співробітник виконкому Ренійської міськради Олександр Можаєв та староста села Котловина Олена Яманді.
Дуже шкода, що вже більше немає цього чудового хлопця. Світла йому пам’ять!

Захисника, героя Володимира Жандарова з усіма почестями поховали на сільському цвинтарі. Найцінніше – своє життя – він віддав за наш спокійний сон, домашній затишок та тепло, за дитячий сміх, за мир в Україні. Схиляємо голови у скорботі та молимося за світлу душу воїна, який загинув, захищаючи кожного з нас. Вічна слава синові української землі, воїну світла.
Петро ХАДЖИ-ІВАН
Фото автора








