В Одесі під час фестивалю «Чорноморський степ» вже другий рік відновлюють традицію кобзарювання
З 5 по 7 вересня в Одесі проходив культурний фестиваль «Чорноморський степ», перший день якого був присвячений традиції кобзарювання. Другий рік в рамках фестивалю у місті проводять кобзарські сходини – аби зберегти та передати традиції наших предків, повідомляє видання «Південь сьогодні».
Захід об’єднав представників Київського кобзарського цеху, Львівського кобзарсько-лірницького цеху та Одеської кобзарської майстерні, зокрема з промовами та виступами доєдналися Микола Товкайло, Тарас Дороцький, Ігор Безвербний, Дмитро Радченко, Максим Трубніков, Василь Жованик, Андрій Козаченко, Юрко Кочержинський та Олександр Гончаренко. Для перехожих музиканти грали на таких традиційних інструментах, як бандура, кобза та колісна ліра й співали українські думи, козацькі пісні, канти тощо. Варто зазначити, що саме на таких інструментах грали наші предки ще кілька століть тому.
«Ці музичні інструменти ви не придбаєте в жодній музичній крамниці, не замовите на Аліекспресі. Традицію виготовлення цих музичних інструментів ми переймали і переймаємо у досвідчених майстрів. Їх, на жаль, не так багато. Самі створюємо ці музичні інструменти», – розповів засновник Одеської кобзарської майстерні, викладач музичного мистецтва, фронтмен рок-гурту «Друже Музико» Максим Трубніков.
Кобзарські сходини стали невід’ємною частиною фестивалю «Чорноморський степ» з минулого року. Організатор заходу та член ради правління ГО «Десяте квітня» В’ячеслав Бондар розповів, що фестиваль має на меті зберегти й продовжити традицію ярмаркування, в яку незмінно вплетена й кобзарська традиція:
«У 2024 році, коли ми запланували «Чорноморський степ» другий – ми вирішили включити цей компонент – відродження кобзарювання в Одесі. Ми давно мріяли це зробити, і з’явилася можливість закласти кобзарювання, як такий зачин до самого Чорноморського степу. Ми закладаємо сюди відродження традицій ярмаркування саме в формі ярмарку. Це суто європейська традиція, коли один раз на рік люди збиралися і показували свої досягнення, дивилися на досягнення своїх сусідів. Традиція кобзарська – це один із компонентів. Вона просто вплетена в ярмаркову традицію, тому що кобзарі йшли від ярмарку до ярмарку, і далі транслювали інформацію. Їхня фізична особливість – це були люди, які втратили зір і мали особливий сенсор сприймати інформацію. Вони чули інтонації людей, хто їм співав яку пісню, що сказав – і далі вони також транслювали це все. «Десяте квітня» взяло за мету собі відроджувати ярмаркування в Одесі, і таким чином ми допомагаємо відроджуватися спільно із українськими кобзарськими цехами – кобзарюванню в Одесі».
Не випадково Одеса стала місцем проведення такого заходу – адже саме тут ще за часів Хаджибею, а раніше – Коцюбієва, звучали ті самі мелодії. Крім того, відомо, що наприкінці 19 сторіччя в Одесі існувала кобзарська майстерня, яка, на жаль, зникла з приходом радянщини, про що розповів Максим Трубніков:
«Тому що кобзарі, лірники, бандуристи в Одесі були завжди. І саме та музика, яку ви почуєте сьогодні, звучала в Одесі і в 19, і 18, і попередні сторіччя. Це є реконструкція, зроблена власноруч мною у 2011 році, і тим самим, як одесит, я відновив цією кобзою Одеську майстерню, яка існувала наприкінці 19 сторіччя на вулиці Малій Арнаутській. Тут недалеко, на Тираспольській, жив лірник. На жаль, з приходом московщини на наші терени, радянської влади, зникла і кобзарня, інструменти, і сам лірник. Але ми, сучасні реконструктори, робимо все для того, щоб відновити цю традицію. І для нас дуже знаково, що в Одесі відбуваються кобзарські сходини, і братчики найбільших цехів – Львівського, Київського, Харківського – радо приїжджають до нас, і вже не перший рік ми зустрічаємось на традиційних одеських кобзарських сходинах».
У словах пісень зокрема закладено вшанування українських героїв, й попри значний проміжок часу, що минув відтоді, вони залишаються актуальними досі:
«Ми співаємо про українських героїв, намагаємося казати, що теперішні наші воїни стоять на твердих плечах, так, як боронили Україну наші козаки. Ми співаємо речі, яким по кількасот років. Принаймні з 16 століття. Перші згадки письмові про бандуристів, кобзарів – це 16 століття. І наше завдання головне, нашого товариства – зберегти оцю лірницько-кобзарську традицію. Так само як це робили наші предки – з покоління в покоління», – наголосив цехмайстер Київського кобзарського цеху Микола Товкайло.
Розпочалися Кобзарські сходини біля пам’ятника Івану Франку, після чого учасники фестивалю вирушили ходою до центру міста, принагідно завітавши до автентичної кав’ярні-музею «Стара Одеса». Виступи майстрів продовжилися у міському саду.
Окрім музикальних виступів, учасники фестивалю розповідали містянам про свої інструменти, твори та історію. Зокрема майстри зауважили – на жаль, через радянську владу в Україні така інформація не надто поширена, адже комуністи цілеспрямовано нищили українську культуру та її носіїв:
«Наші окупанти, які стали комуністами, фактично намагалися знищити нашу культуру – не тільки бандуру, а взагалі культуру, науку – то були величезні погроми, де мало хто вижив… Декому вдалося вижити – вони повернулися в Одесу, а багато людей померли, або вони були розстріляні… В тому числі вони намагалися знищити таке явище, як кобзарство», – зауважив Микола Товкайло.
Тож своєю головною метою майстри та митці вважають продовження та популяризацію українських традицій:
«Ми маємо ділитися нашими знаннями з іншими, щоб розширювати коло людей, які цінують українську культуру та звичаї. Ця практика ярмаркування, кобзарювання, лірникування, ремесел і народних промислів – саме те, що гуртує людей. Особливо, коли враховуються місцеві особливості. Через такі заходи можна побачити багатство краю і вагому участь українців», – наголосив братчик Львівського кобзарського цеху Тарас Дороцький.
У 2024 році кобзарсько-лірницька традиція України була внесена до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Амєлія МИЙНОВА
